Тривале користування службовим житлом, його утримання, проведення ремонтних робіт та сплата комунальних послуг не створюють правових підстав для набуття права власності за набувальною давністю. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Суть справи
У справі, що переглядалася, позивач звернувся з позовом до митного органу про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру, яка раніше була видана його батьку – працівнику митної служби як службове житло.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що з 1999 року він зареєстрований та проживає у спірній квартирі, сплачує всі комунальні платежі в повному обсязі, а також здійснює капітальний і поточний ремонт за власний рахунок. За відомою йому інформацією спірна квартира на балансі відповідача не обліковується.
Посилаючись на положення ст. 344 ЦК України, що передбачає набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю в разі відкритого, добросовісного і безперервного володіння ним протягом понад десяти років, позивач просив позов задовольнити.
Висновки судів
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника й завжди знала, хто є власником. Ті обставини, що квартира, на яку позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю, є власністю відповідача, який не відмовився від права власності на спірний об’єкт нерухомого майна, унеможливлюють застосування до спірних правовідносин положень ст. 344 ЦК України. Оскільки спірна квартира є службовою, вона не може вважатися безтитульною.
Переглядаючи оскаржувані позивачем судові рішення, КЦС ВС зазначив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно керувався відсутністю правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру за набувальною давністю відповідно до положень ст. 344 ЦК України, оскільки позивач почав проживати у спірній квартирі як член сім’ї особи, якій квартира була передана в користування на підставі ордера як службова.
КЦС ВС відхилив доводи касаційної скарги позивача про те, що відповідач не є власником спірної квартири, а її власник не відомий, оскільки належність спірної квартири відповідачу підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили, ухваленими у справі, в якій позивач також брав участь.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб’єкта, здатного набути у власність певний об’єкт; законність об’єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Також КЦС ВС звернув увагу на правильність висновків судів про те, що під час реорганізації митних органів відбулось універсальне правонаступництво, внаслідок якого все майно, права та обов’язки перейшли до правонаступника (відповідача) незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва. Той факт, що спірне нерухоме майно зараз не перебуває на балансі відповідача, цих обставин не спростовує.
Підсумовуючи наведене, КЦС ВС виснував, що службове житло, надане працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, зберігає свій статус після реорганізації установи, а користування таким житлом членами сім’ї працівника не може вважатися безтитульним. Факт користування службовим житлом, його утримання, проведення ремонтів та оплата комунальних послуг не є підставою для набуття права власності на таке житло за набувальною давністю.
Ознайомитись з постаноовю КЦС ВС від 16 липня 2025 року у справі № 643/13004/23 можна за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
