Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу, яка стосується виконання судових наказів у межах процедури банкрутства. Предметом касаційного перегляду стали процесуальні дії судів нижчих інстанцій щодо заяви про визнання судових наказів такими, що не підлягають виконанню. Скаржник вважав, що накази видано на підставі недостовірних доказів і з порушенням процесуальних норм, а також що заяву розглядав неналежний склад суду.
Суть справи
У межах справи про банкрутство ТОВ "Совартгруп" Господарський суд Запорізької області розглянув позов до ТОВ "Ленд Лог" про стягнення 1 млн доларів США за кредитним договором. Позов було задоволено, видано відповідні накази, які згодом стали предметом окремої заяви відповідача про визнання їх такими, що не підлягають виконанню. Згодом позивача було процесуально замінено на ТОВ "Грулінс Лайт". Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, відмовила в позові та фактично визнала, що підстав для виконання наказів більше не існує.
ТОВ "Ленд Лог" подало окрему заяву про визнання виданих судових наказів такими, що не підлягають виконанню. Однак на момент її розгляду існувала ухвала Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024, якою ці ж накази вже були визнані такими, що не підлягають виконанню. На цій підставі заяву було залишено без розгляду, що підтримали апеляційний та касаційний суди.
Позиція та висновки Верховного Суду
Верховний Суд визнав, що суди нижчих інстанцій діяли у межах наданих повноважень. Суд першої інстанції мав право розглядати заяву про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню відповідно до частини 1 статті 328 ГПК України, адже саме цей суд видав виконавчі документи.
Разом з тим, на момент розгляду заяви питання вже було вирішене ухвалою від 29.01.2024, яка набрала законної сили. У зв’язку з цим повторний розгляд такої ж заяви був юридично неможливим. Верховний Суд підтримав висновок, що за відсутності нових обставин повторний розгляд одного й того ж процесуального питання є недопустимим, а тому заява обґрунтовано залишена без розгляду.
Крім того, суд касаційної інстанції відхилив доводи про те, що провадження за цією заявою мало бути закрито. Верховний Суд чітко зазначив: розгляд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не є самостійною справою або окремим видом судового провадження. Тому положення пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України не можуть бути застосовані до такого випадку.
Також Верховний Суд підтвердив, що участь судді першої інстанції (судді Юлдашева О.О.) у розгляді заяви була законною. Переміщення справи про банкрутство до іншого судді у зв’язку зі скасуванням ухвали в непозовному провадженні не означає автоматичної заборони на участь цього судді у розгляді майнових спорів у межах позовного провадження.
Касаційна скарга була залишена без задоволення. Верховний Суд підтвердив правомірність дій судів попередніх інстанцій, визнавши, що:
повторний розгляд заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, був недоцільним через уже наявну чинну ухвалу суду про це питання;
суд першої інстанції мав належні повноваження на розгляд заяви згідно зі статтею 328 ГПК України;
провадження за такою заявою не є окремим судовим процесом, тож його неможливо було закрити на підставі статті 231 ГПК України;
склад суду першої інстанції був належним, участь судді не порушувала процесуального порядку.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду та ухвала місцевого суду залишені без змін, а рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Детально ознайомитись з постановою ВС у справі № 908/54/23 (908/930/23) можна за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
