Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію стосовно права стягувача на оскарження постанов виконавця у провадженні немайнового характеру.
Зазначається, що за процедурою виконання виконавчого документу немайнового характеру виконавець, за наслідками перевірки стану його виконання у випадку встановлення його невиконання у передбачені законом строки, накладає стягнення у вигляді штрафу, а у випадку повторного невиконання - штрафу у подвійному розмірі.
Таким чином оцінка судом постанов виконавця про накладення стягнення у вигляді штрафу у виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих документів немайнового характеру безпосередньо пов'язана із оцінкою стану виконання такого виконавчого документу, а тому безумовно зачіпає права та інтереси стягувача у такому виконавчому провадженні, як особи, на користь якої це виконання має бути здійснено.
КАС ВС розглянув касаційну скаргу стягувача на постанову апеляційного адміністративного суду, якою було скасовано штраф, накладений державним виконавцем на акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі». Предметом касаційного перегляду стало питання належності виконання рішення суду немайнового характеру та дотримання апеляційним судом процесуальних гарантій, зокрема щодо обов’язкового залучення стягувача до розгляду справи.
Суть спору
Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося до адміністративного суду з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби від 16 серпня 2024 року. Постановою на товариство накладено штраф у розмірі 5100 грн за нібито невиконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпра у справі про зобов’язання надати документи для тимчасового приєднання електроустановок стягувача до електричних мереж.
Позивач зазначав, що вимоги рішення виконані у повному обсязі: стягувачу надано проєкт договору, технічні умови та орієнтовний розрахунок вартості приєднання. Відтак накладення штрафу вважалося безпідставним.
Державний виконавець посилався на повідомлення стягувача про невиконання рішення, а також результати перевірки, згідно з якими боржник нібито не забезпечив виконання судового акта.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що документи, надані боржником, не підтверджують належного виконання рішення, оскільки точка приєднання, запропонована АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», не відповідала об’єкту, визначеному у виконавчому листі. Таке сповіщення, на думку суду, не є виконанням рішення немайнового характеру.
Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення першої інстанції та позов задовольнив. Суд встановив, що:
- у матеріалах справи відсутній акт перевірки, на який посилався державний виконавець;
- заява стягувача про невиконання рішення не містить обґрунтування;
- державний виконавець не довів невиконання рішення боржником;
- розбіжності у формулюванні об’єкта («квартира» та «житлова квартира») належать до компетенції суду, який ухвалив первісне рішення, а не виконавця.
На цій підставі апеляційний суд визнав накладений штраф передчасним і необґрунтованим.
Висновки та правові позиції Верховного Суду
Касаційну скаргу подав стягувач, який не був залучений до участі у справі в судах попередніх інстанцій, незважаючи на те, що рішення безпосередньо впливає на його права у виконавчому провадженні. Він зазначив, що:
- апеляційний суд вирішив питання про права стягувача без його участі, що є істотним порушенням процесуального закону;
- суд не дослідив лист боржника про відкликання наданого раніше проєкту договору та технічних умов, який, на думку стягувача, підтверджує невиконання судового рішення;
- якби його залучили до справи, він міг би надати ці докази суду.
Позивач у відзиві просив залишити рішення апеляційного суду в силі, наголошуючи на тому, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Державний виконавець відзиву не подав.
Верховний Суд, перевіряючи рішення апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, встановив таке.
Штраф у виконавчому провадженні щодо рішення немайнового характеру пов'язаний з оцінкою стану виконання рішення, а отже, безпосередньо зачіпає права стягувача. Апеляційний суд, дійшовши висновку про повне виконання рішення боржником, фактично розв’язав питання щодо прав стягувача, хоча останній до участі у справі залучений не був.
Незалучення особи, права якої може бути порушено судовим рішенням, є безумовною підставою для його скасування відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. Касаційна інстанція не може усунути це порушення самостійно, оскільки не встановлює фактичних обставин та не змінює склад учасників справи.
Отже, апеляційне рішення ухвалене з істотним порушенням норм процесуального права.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу стягувача, скасував постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції. Суд зобов’язав апеляційний суд усунути допущені процесуальні порушення, зокрема вирішити питання щодо залучення стягувача як третьої особи.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Детально ознайомитись з позицією ВС у справі № 160/23481/24 можна за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
