Старосамбірський районний суд Львівської області розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням військовозобов’язаного громадянина в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації (справа № 455/645/25).
Провадження стосувалося особи, яка, перебуваючи на військовому обліку, в умовах дії воєнного стану в Україні, не з’явилася за повісткою до територіального центру комплектування для відправки на військову службу, мотивуючи це своїми релігійними переконаннями та заявляючи про право на альтернативну (невійськову) службу.
Суть справи
Обвинувачений, громадянин України, військовозобов’язаний, не маючи судимостей, перебуваючи на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП, неодноразово упродовж 2022–2025 років проходив військово-лікарські комісії, за результатами яких визнавався придатним до проходження військової служби. У зв’язку із загальною мобілізацією, оголошеною Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, він був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до призовної дільниці.
Зокрема, 12 березня 2025 року обвинувачений особисто отримав повістку з вимогою з’явитися до відповідного територіального центру комплектування для відправки до військової частини. У визначений час він без поважних причин не з’явився, не повідомив про причини неявки та не надав жодних підтверджуючих документів.
Водночас у період мобілізації обвинувачений подавав заяви до ТЦК про відмову від проходження військової служби, посилаючись на статтю 35 Конституції України та свої релігійні переконання як охрещеного Свідка Єгови. Він стверджував, що з 1999 року належить до релігійної громади, віровчення якої не допускає служби у війську, носіння зброї або виконання будь-яких обов’язків у межах військової структури. У своїх заявах він просив замінити військову службу на альтернативну (невійськову).
Він також пояснив, що з 2022 року неодноразово добровільно з’являвся до ТЦК для проходження облікових процедур і проходив медичні огляди, але наполягав на своїй відмові від військової служби через релігію, відмовляючись навіть від виконання функцій, не пов’язаних з носінням зброї (в тому числі у ролі капелана чи кухаря). У березні 2025 року він не з’явився на відправку за мобілізацією, отримавши попередньо повістку, що стало підставою для відкриття кримінального провадження за ст. 336 КК України.
Позиція обвинуваченого зводилась до того, що його дії були не злісним ухиленням, а реалізацією права на сумлінну відмову від служби з міркувань совісті.
Рішення суду
Розглянувши обставини справи, Старосамбірський районний суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України. Суд визнав, що у діях обвинуваченого наявний склад злочину — умисне ухилення від призову під час мобілізації, що мало місце за відсутності передбачених законом підстав для заміни військової служби чи її відстрочки.
У вироку зазначено, що обґрунтування обвинуваченого щодо його релігійних переконань не може розглядатися як законна причина для відмови від виконання військового обов’язку в умовах загальної мобілізації та дії воєнного стану. Суд послався на практику Верховного Суду та Конституційні положення, відповідно до яких право на альтернативну (невійськову) службу застосовується лише до строкової служби в мирний час, а не до мобілізації.
Беручи до уваги характер правопорушення, суспільну небезпечність злочину в умовах воєнного стану, а також необхідність забезпечення мобілізаційної дисципліни, суд призначив обвинуваченому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
При цьому суд відмовив у застосуванні ст. 75 КК України, вказавши, що умовне звільнення у такому випадку не забезпечить досягнення цілей покарання, а саме загальної та спеціальної превенції, і може підірвати авторитет державних рішень у сфері оборони.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
