Як наголошують у Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса), війна принесла в життя українців не лише втрати, а й складні юридичні питання. Одним із таких є спадкування. Хоча процедура оформлення спадщини чітко регламентована Цивільним кодексом України, на практиці більшість людей, переживаючи втрату близької людини, не знає, як діяти, куди звертатися та які строки важливо не проґавити. Особливо це стосується тих, хто опинився без годувальника та згодом усвідомив необхідність врегулювання спадкових прав.
Як вказують в управлінні, у цьому процесі першочергову увагу варто приділити реалізації спадкових прав дітей. Важливо пам’ятати: незалежно від того, народжена дитина в шлюбі чи поза ним, вона має право бути спадкоємцем як за заповітом, так і за законом.
Спадкоємцями визнаються:
- фізичні особи, які були живими на момент відкриття спадщини (день смерті спадкодавця або день, коли його оголосили померлим),
- особи, які були зачаті за життя спадкодавця та народилися після відкриття спадщини.
Строки прийняття спадщини
Цивільний кодекс України встановлює шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу. За малолітню дитину (до 14 років) таку заяву подають батьки (усиновлювачі) або опікун. Якщо ж дитина вже досягла 14 років, вона має право подати заяву самостійно, без згоди батьків чи піклувальника.
Встановлення батьківства через суд
Якщо батько дитини не був у шлюбі з її матір’ю, встановлення факту батьківства можливе лише через суд. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
На подання заяви про встановлення факту батьківства мають право:
- матір дитини;
- опікун або піклувальник дитини;
- особа, яка утримує та виховує дитину;
- сама дитина, яка досягла повноліття.
Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи. У разі позитивного рішення суду вносяться відповідні зміни до актового запису про народження дитини, та видається свідоцтво про народження із зазначенням відомостей щодо батька, в даному випадку – спадкодавця, що буде слугувати доказом родинних відносин дитини (спадкоємця) з батьком (спадкодавцем).
Обов’язкова частка у спадщині
Якщо спадкодавець залишив заповіт, це не означає, що спадщина розподілиться лише за його волею. Закон захищає право на обов’язкову частку малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних дітей – вони гарантовано отримують половину тієї частки, яка належала б їм за законом. Ба більше, навіть якщо дитина на момент смерті батька вже досягла повноліття, але не була офіційно визнана його дитиною, вона має право звернутися до суду для встановлення факту батьківства та отримання обов’язкової частки у спадщині.
Якщо заповіту немає
Якщо спадкодавець не залишив заповіту, спадщина розподіляється за законом відповідно до черговості. Діти відносяться до першої черги спадкоємців і мають пріоритетне право на спадкування.
Остаточний етап оформлення спадщини
Щоб отримати свідоцтво про право на спадщину, спадкоємці мають подати заяву та пакет документів. У кожному конкретному випадку перелік документів може видозмінюватися з урахуванням обсягу спадкової маси, наявності рухомого нерухомого майна тощо, тому краще в індивідуальному порядку погоджувати його з нотаріусом в провадженні якого перебуває конкретна спадкова справа.
До основних можна віднести:
- документи, що підтверджують право власності на майно спадкодавця та свідоцтво про смерть;
- документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про народження, рішення суду тощо);
- документи, що засвідчують чергу спадкування або заповіт, складений на користь спадкоємця.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
