Державна служба з питань праці пояснює особливості роботи за трудовим договором з нефіксованим робочим часом.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом(ТДНЧ) – це спосіб організації виконання роботи, при якому працівник виконує свої трудові обов’язки періодично тільки у разі потреби за вимогою роботодавця.
При цьому максимальна тривалість роботи не може перевищувати нормальної тривалості – 40 годин на тиждень. Оплаті підлягає вся фактично виконана працівником робота, але оплата не може бути меншою, ніж за 32 години роботи на місяць.
Базові години та дні при роботі з нефіксованим робочим часом — це часові періоди, під час яких від працівника може вимагатися виконання роботи, передбаченої трудовим договором, і які обов’язково визначаються у трудовому договорі.
Працівники з нефіксованим робочим часом мають всі права і гарантії, передбачені трудовим законодавством (в тому числі, право на щорічні відпустки, на вихідні дні, на оплату праці у підвищеному розмірі за роботу у нічний час, у вихідні дні, у шкідливих умовах тощо) (стаття 21-1 КЗпП України).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
