Після розірвання шлюбу пари часто стикаються з емоційно складним питанням — кому залишиться домашній улюбленець. Законодавство України трактує тварин як майно, але вони входять до категорії неподільних речей, що вимагає особливого підходу у спорах.
У Міністерстві юстиції розповіли про порядок поділу тварин та особливості цього процесу з огляду на судову практику.
Так, відповідно до статті 180 Цивільного кодексу України, тварини є особливим видом майна. У разі розірвання шлюбу, тварини, набуті під час спільного проживання, можуть визнаватися об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 71 Сімейного кодексу України, таке майно підлягає поділу в натурі. Якщо поділ у натурі є неможливим — така річ присуджується одному з подружжя з відповідною грошовою компенсацією іншому. Цей підхід застосовується і до поділу домашніх тварин, з урахуванням їх неподільності.
Порядок поділу тварин
За домовленістю
Подружжя має право самостійно визначити порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном, у тому числі — вирішити, з ким залишиться домашня тварина після розірвання шлюбу. Відповідно до статей 69 і 70 Сімейного кодексу України, подружжя може укласти домовленість щодо поділу майна без звернення до суду.
Така домовленість може мати усну або письмову форму, однак письмова форма рекомендується у разі наявності цінного майна або потенційного спору. У цьому випадку порядок передання тварини визначається самими сторонами, без застосування спеціальних критеріїв чи обмежень.
Через Суд
У разі відсутності згоди між подружжям питання поділу тварини розглядається судом у порядку поділу спільної сумісної власності. Судова практика в Україні щодо цього питання не є однозначною. У більшості випадків Суд визнає тварину неподільною річчю, передає її у власність одному з подружжя та зобов’язує іншу сторону виплатити компенсацію — як правило, 1/2 ринкової вартості тварини. Також у деяких випадках Суди визнають за кожною стороною право власності на 1/2 ідеальну частку тварини, що формально означає спільне користування (наприклад, по черзі). Такий підхід застосовується рідко, оскільки фактично є складним для реалізації.
Обставини та документи, які враховує Суд
У судовій практиці при вирішенні питань про поділ тварин враховуються такі обставини:
- хто з подружжя зазначений власником у документах (ветеринарному паспорті, реєстраційних базах);
- за ким фактично здійснювався догляд за твариною;
- на кого були оформлені витрати на харчування, лікування, утримання;
- з ким тварина проживала останнім часом;
- наявність у сторін належних умов для подальшого утримання;
- інші обставини, що мають істотне значення, зокрема інтереси дітей або особливі потреби (наприклад, якщо тварина є собакою-поводирем для особи з інвалідністю).
Для підтвердження права на тварину або обґрунтування своєї позиції в суді можуть бути використані такі документи:
- ветеринарний паспорт тварини;
- реєстраційне свідоцтво або сертифікат походження;
- договір купівлі-продажу (якщо є);
- чеки на придбання корму, медикаментів, аксесуарів;
- свідчення осіб, які можуть підтвердити, з ким проживала і хто доглядав за твариною.
- висновок експерта про вартість тварини.
Компенсація вартості тварини визначається на основі її ринкової вартості. Для цього залучається атестований експерт, який враховує породу, вік, родовід, стан здоров’я, тощо.
У Мін’юсті зауважують, що з огляду на особливості вирішення спорів щодо поділу тварин, доцільно заздалегідь фіксувати всю відповідну документацію, повʼязану з тваринами. У разі виникнення спору ці документи можуть підтвердити факт спільного набуття тварини, фактичне її утримання та слугуватимуть важливими доказами у суді.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
