Пробація — це система заходів кримінально-правового реагування, які альтернативні покаранню у вигляді позбавлення або обмеження волі. У світі вона існує вже більше 200 років, але для України це порівняно нова система, адже Закон «Про пробацію» був ухвалений у 2015 році.
Закон «Про пробацію» передбачив забезпечення суду інформацією про обвинуваченого на етапі судового розгляду. Таким чином, пробація починає займатися правопорушником ще на етапі, коли прокурор передає в суд обвинувальний акт, і починається судовий розгляд. Саме на цьому етапі підключається пробація, яка забезпечує підготовку досудової доповіді.
Досудова доповідь має на меті не просто надання суду інформації, яка характеризує особу обвинуваченого, а дає можливість суду побачити більше, ніж міститься в обвинувальному акті про обставини правопорушення.
Втім, в Україні наразі існує проблема сприйняття судом такої досудової доповіді.
«Дійсно, таких прикладів, коли суддя вимагає інформацію про застосування пробації, про історії засуджених, про результати виконання покарання — цього нам дуже не вистачає. Бо поки система пробації формується, зі сторони виглядає, ніби вона нав’язує суду свої методи інформування про людей, яких суд засуджує», — зазначив в своєму інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» Олег Янчук.
У Великобританії ж щороку органи пробації складають близько 120 тисяч досудових доповідей. Приблизно у 70% випадків судді прислухаються до тих рекомендацій та пропозицій, що в них надаються. Це означає, що судді серйозно і з повагою ставляться до досудових доповідей, але водночас останнє слово залишають за собою.
Про успішний зарубіжний досвід функціонування системи пробації та особливості її впровадження в Україні в ексклюзивному інтерв’ю каналу «Право ТВ» розповіла міжнародний експерт Проекту ЄС «ПРАВО-Justice» Саллі Лестер.
