Ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з ним на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст.36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.
Крім того, відповідно до ст. 1227 ЦК, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
«Таким чином, законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії)», — зазначається у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року.
З приводу юрисдикційності спору ВП ВС зазначила наступне: предметом позову є майнова вимога позивача визнати за ним в порядку спадкування право власності на майно — грошові кошти. Отже, спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Водночас, на думку суддів, доводи стосовно того, що спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки виник щодо оскарження дій Пенсійного фонду, який є суб'єктом владних повноважень, а фінансування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, здійснюється за рахунок державного бюджету, не заслуговують на увагу.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата ВС визначила юрисдикцію скарг на рішення райдержадміністрації про позбавлення батьківських прав, трудових спорів за позовом помічника судді та позовів до Державної служби з охорони праці про оскарження актів, складених за результатами розслідування нещасних випадків на виробництві.
