Висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
Положення ПКУ та Закону України «Про оренду землі» у їх системному зв'язку дають підстави стверджувати, що об'єктом орендної плати є земельна ділянка, надана в оренду, а суб'єктом сплати цього платежу — орендар земельної ділянки. Орендна плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, порядок адміністрування та сплати якого визначені ПК України, у той час як плата за суборенду земельної ділянки є платежем у межах договірних відносин (суборенди), яка, у свою чергу, законодавчо обмежується орендною платою.
Орендар земельної ділянки державної чи комунальної власності зобов'язаний вносити орендну плату в розмірі та на умовах, визначених договором оренди й законодавством, незалежно від того, чи передана земля у суборенду, та від умов такої передачі. Суборендар же земельної ділянки відповідно до положень ПК України такого обов'язку не має.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права вже був викладений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2019 року (справа №822/3241/15).
З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала постанову ВС щодо права стягувача на примусове виконання зобов’язання боржником у позасудовому порядку.
