У справі №466/896/17 вироком суду першої інстанції визнано винуватим обвинувачуваного за розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру. Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Суди першої та апеляційної інстанцій у справі послалися також на наявність у матеріалах кримінального провадження доручення на проведення обшуку, виданого слідчим на підставі п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК відповідному оперативному підрозділу, у зв'язку з чим визнали законність проведеної слідчої дії.
ВС ККС вказав, що такий висновок не узгоджується з приписом ч. 1 ст. 236 КПК, яка не передбачає можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук ніким іншим, окрім слідчого чи прокурора. Крім того, згідно з умовами ухвали слідчого судді від 10 листопада 2016 року, дозвіл на проведення обшуку надано саме слідчому, а не оперативним підрозділам.
На думку суду касаційної інстанції, положення п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК про наявність у слідчого права доручати проведення слідчих дій оперативним підрозділам в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки прямо суперечать вимогам закону щодо порядку проведення обшуку.
Таким чином, за змістом ч. 1 ст. 236 КПК виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути доручене в порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК відповідним оперативним підрозділам. Тому у випадку проведення обшуку іншими особами, окрім слідчого чи прокурора, вказане слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати обшуку відповідно до вимог ст. ст. 86, 87 КПК не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатися суд при ухваленні обвинувального вироку як на доказ.
З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду щодо законності джерел отримання доказів.
