Конкурс на посади членів Вищої ради правосуддя за квотою Президента — у самому розпалі. Він проходить при безпрецедентній увазі до нього з боку представників юридичної спільноти. Станом на 5 липня документи на участь у конкурсі подав 61 кандидат. Серед них є судді, адвокати, науковці. В минулому конкурсі, якій проходив у квітні ще за Петра Порошенка, взяли участь лише 14 кандидатів. Так само 14 кандидатів взяли участь у конкурсі до Вищої ради юстиції від Президента у 2015 році.
Кандидатів до ВРП 2019 року умовно можна поділити на кілька категорій. Це особи, які вперше подали документи на участь у конкурсі, або кандидати, які роками беруть участь у різних конкурсах на посади, пов’язані з суддівською владою. Серед цих двох груп також можна виділити певні категорії. Це кандидати, які мають певні зв’язки із впливовими колами в адвокатському, суддівському та навіть політичному середовищі. Окремо можна згадати про групу суддів, які нещодавно самі були фігурантами дисциплінарних проваджень з боку ВРП. «Судово-юридична газета» зробила короткий огляд основних тез біографій кандидатів.
Сьогодні, 9 липня, ми публікуємо першу частину аналізу кандидатів за алфавітом. Далі буде…
1) БАБІН Борис Володимирович
У 2002 році закінчив Одеський інститут внутрішніх справ МВС України за спеціальністю «правоохоронна діяльність». Потім незначний час працював оперуповноваженим відділу карного розшуку Євпаторійського міського відділу ГУ МВС в Криму. В 2002–2006 роках — ад’юнкт, викладач, старший викладач кафедри конституційного права Донецького юридичного інституту МВС України. В 2006–2008 — доцент кафедри конституційного та міжнародного права Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ. В 2008–2010 — доцент кафедри морського права Одеської національної морської академії. У 2015 році працював завідувачем сектору розвитку парламентаризму відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
З червня по грудень 2015 року — Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини. З 2015 по 2016 роки працював в Інституті законодавства Верховної Ради. В 2016–2017 — професор кафедри, потім в. о. завідувача кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Міжнародного гуманітарного університету.
З серпня 2017-го по грудень 2018 року Б. Бабін — постійний представник Президента України в АР Крим. З грудня 2018 року працює головним науковим співробітником відділу європейського законодавства та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради. В 2013 році здобув науковий ступінь доктора юридичних наук за спеціальністю «міжнародне право».
Протягом 2006–2017 років брав участь у діяльності Фонду дослідження та підтримки корінних народів Криму, Кримськотатарського ресурсного центру, Української незалежної морської профспілки, здійснював правозахисну та громадську роботу в Україні та в міжнародних організаціях. Зокрема залучався як експерт з правових питань ad hoc Міжнародною організацією праці, Радою Європи та ОБСЄ. Був членом громадських рад при Міністерстві соціальної політики України, Міністерстві інфраструктури України, Укрморрічінспекції та Укртрансбезпеки. «Нам потрібно зробити так, щоб для Росії Крим став токсичним, небезпечним, щоб вона була змушена від нього відмовитись», — заявив Бабін в одному з інтерв’ю, коли його призначили представником Президента в АРК.
Звільнення Бабіна з цієї посади Президентом у грудні 2018 року нардеп Мустафа Найєм пов’язував з нападом на активістку Катерину Гандзюк. Зокрема він вказав, що Петро Порошенко звільнив постійного представника в Автономній Республіці Крим Бориса Бабіна в той день, коли генеральний прокурор України Юрій Луценко повідомив про встановлення замовників і організаторів нападу на Катерину Гандзюк. «За випадковим або невипадковим збігом обставин саме сьогодні Петро Порошенко звільнив свого постійного представника в Автономній Республіці Крим Бориса Бабіна, який останній рік працював в Херсоні. Під час останнього засідання тимчасової комісії з питання Гандзюк Борис Бабін розповідав про потурання місцевих адміністрацій і нелегальні автоперевезення із Криму, сепаратистські рухи в Генічеську, незаконну господарську діяльність на території Азово-Сиваського національного парку та в акваторії Центрального Сиваша», — написав тоді Найєм.
У мотиваційному листі кандидат зазначив серед основних проблем судової системи: невирішення питання з повноцінним функціонуванням суду присяжних, незабезпечення доступу до правосуддя громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, незавершення судової реформи, «що має ознаки її зриву», кадровий голод в судах, проблеми з виконанням судових рішень та тяганиною.
2) БАЗОВ Віктор Петрович
Юридичну освіту отримав у 1986 році, коли закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка. Також має військову освіту. Працював в апараті Міністерства оборони, викладав військове право в НЮА ім. Я. Мудрого. У 2006–2018 роках був радником та науковим консультантом у Вищому адміністративному суді України. Готував проекти постанов Пленуму ВАСУ. Був членом Науково-координаційної ради при Вищому адміністративному суді України. Кандидат юридичних наук.
Наразі працює науковим консультантом у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
У 2017 році претендував на посаду судді Конституційного Суду України за квотою Президента. У 2018–2019 роках намагався взяти участь у конкурсі до КАС ВС, однак невдало.
Був помічником у багатьох депутатів різних скликань, від «Нашої України» до «Партії регіонів», у ВРУ VIII скликання — помічником народного депутата Олександра Вілкула.
3) БЕРЕЗОВСЬКИЙ Андрій Андрійович
Кандидат має дві вищі освіти. У 1997 році закінчив Південноукраїнський педагогічний університет ім. К. Ушинського та здобув кваліфікацію вчителя фізичного виховання. У 2001 році закінчив Одеську національну юридичну академію за спеціальністю «правознавство». Кандидат юридичних наук.
З 2001 року і дотепер є засновником і головою фермерського господарства «Диво». У 2001–2018 роках обіймав посаду асистента, старшого викладача, доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Одеської юридичної академії, був помічником ректора цього начального закладу та деканом факультету заочного і вечірнього навчання. У 2011–2015 роках обіймав посаду директора Інституту національного та міжнародного права в Міжнародному гуманітарному університеті. Також був першим проректором цього університету.
Зараз кандидат є стажистом адвоката та має намір отримати адвокатське свідоцтво. У Верховній Раді V скликання був помічником народного депутата Сергія Ківалова.
Цікаво, що на позачергових парламентських виборах 2019 року А. Березовський бере участь у виборах як кандидат в одномандатному виборчому окрузі № 135 м. Одеси, де його конкурентом є саме Сергій Ківалов. На виборах А. Березовський представляє партію А. Гриценка «Громадянська позиція».
За повідомленнями ЗМІ, у 2018 році кандидат міг звільнитися з Одеської юридичної академії через конфлікт з президентом академії С. Ківаловим, якого А. Березовський звинуватив у незаконному суміщенні ряду посад у виші з посадою народного депутата. А. Березовський навіть намагався зареєструвати кримінальне провадження проти С. Ківалова, втім, у липні 2018 року відкликав відповідні заяви.
Дружина кандидата Наталя Березовська є доцентом кафедри філософії та історії України Одеської національної академії зв’язку. Кандидат має двох доньок і двох синів.
У 2016–2017 роках брав участь в конкурсі до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, однак вибув з конкурсу за результатами іспиту.
Мотиваційний лист кандидата не містить оригінальних ідей. А. Березовський просто згадав про необхідність «розбудови України як правової та демократичної держави» і «формування професійного та доброчесного суддівського корпусу».
4) БЛАЖІВСЬКА Оксана Євгенівна
Освіта — Львівський державний університет ім. І. Франка за спеціальністю «правознавство».
З 2010 року — суддя Господарського суду міста Києва. З 2016 року — професор кафедри інтелектуальної власності у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка. Доктор юридичних наук. Має низку тематичних наукових праць.
Будучи суддею та викладачем кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, має можливість реалізувати себе у різних професійних правових напрямах.
Була кандидаткою до Вищої ради правосуддя за квотою з’їзду представників юридичних закладів вищої освіти та наукових установ у березні 2019 року.
11 липня 2018 року суддя успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання.
У мотиваційному листі Оксана Блажівська наголошує, зокрема, на необхідності з боку ВРП протидіяти втручанню у професійну діяльність суддів: «Діяльність Вищої ради правосуддя має бути спрямована на відновлення довіри до судової системи, підтримку суддівського корпусу України у випадках втручання у професійну діяльність суддів задля незалежного від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз здійснення основної Конституційної функції суду — відправлення Правосуддя».
Кандидатка вважає, що настільними книгами досвідченого правника мають бути Біблія, Конституція України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а також Бангалорські принципи поведінки суддів і Кодекс суддівської етики.
Нагадаємо, у лютому 2019 року суддя дала «Судово-юридичній газеті» розлоге інтерв’ю.
5) БОЙКО Олександр Юрійович
У 2001 році здобув вищу юридичну освіту в Київському університеті внутрішніх справ. Після закінчення навчання до 2004 року проходив службу в Управлінні держдепартаменту з питань виконання покарань у Рівненській області. У 2005 році закінчив Інститут підготовки професійних суддів при Одеській національній юридичній академії і почав займатися індивідуальною юридичною практикою: працював юрисконсультом та отримав адвокатське свідоцтво. У серпні 2012 року був призначений на посаду судді Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя.
26 червня 2018 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення «Про тимчасове, строком на 6 місяців відсторонення судді Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя Бойка О. Ю. від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді».
Підставою для ухвалення такого рішення стала скарга прокурора Запорізької області Валерія Романова. «Враховуючи чітке законодавче врегулювання порядку розгляду клопотань під час досудового розслідування та визначення переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, Третя дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя Бойко О. Ю. не мав правових підстав для незастосування вказаних норм та прийняття судових рішень всупереч встановленим ними приписам з посиланням на загальні засади кримінального провадження відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини», — зазначено у рішенні палати, яке залишене в силі ВРП.
18 серпня 2017 року О. Бойко було також повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення). Як зазначало у своїй публікації від 22.08.2017 «Громадське ТБ Запоріжжя», «суддю підозрюють у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 375 КК — постановленні завідомо неправосудного рішення. До зали суду прийшли близько 20 адвокатів, які стали на захист підозрюваного. За словами захисників, суддя приймає рішення на підставі фактів і внутрішнього уявлення, проте наведена стаття означає, що внутрішнє переконання прокурора відрізняється від переконання судді. «Якщо прокурор суб’єктивно не погоджується з якимось рішенням, він може подати апеляцію. Тут справа стосується трьох рішень, які не були скасовані в апеляції. Питання не у самому судді Бойку. Конституція України гарантує незалежність суду, а така ситуація — це просто тиск на суд і намагання взяти під контроль судову владу», — каже адвокат і депутат Запорізької обласної ради. Сам пан Бойко розповів, що його звинувачують у прийнятті трьох рішень. Зокрема, за його словами, 3 березня 2017 р. було ухвалено рішення закрити кримінальне провадження з огляду на те, що обвинувачений знаходився під слідством близько 6 років, а жодних слідчих дій щодо нього не здійснювалося».
Як зазначив суддя О. Бойко в анкеті, суд повернув обвинувальний акт щодо нього прокуророві. Дії останнього суддя розцінив як тиск на себе та звернувся з відповідним повідомленням до ВРП, однак Рада не знайшла підстав для вжиття заходів реагування.
У 2018 році О. Бойко прагнув стати членом ВРП за квотою з’їзду суддів, однак невдало. Також він намагався взяти участь у конкурсі на посаду судді Апеляційної Палати Вищого антикорупційного суду, але не був допущений до стадії іспиту.
У мотиваційному листі кандидат наголосив на необхідності видання Президентом указів про призначення суддів у найкоротший термін.
6) БОНДАРЄВ Едуард Миколайович
Освіта — Національна академія МВС за спеціальністю «правознавство»; Дніпровський регіональний інститут державного управління Національної академії управління при Президентові України — спеціальність «державне управління».
У 1994–2003 роках працював в органах внутрішніх справ. З 2003 року працює в Господарському суді Дніпропетровської області. В 2003–2009 рр. був помічником голови Господарського суду, а 2009 року сам став суддею цього суду.
В 2018 році подавав документи для участі у конкурсі до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, проте його не допустили до конкурсу.
Брав участь у розгляді резонансних справ.
У 2016 році притягався ВККС до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження. Однак 23.05.2016 Вищий адміністративний суд України визнав дане рішення ВККС протиправним та скасував його.
12 липня 2018 року пройшов кваліфоцінювання, за результатами якого набрав 782,625 бала.
Вважає, що розгляд справ у ВРП «повинен ґрунтуватися на вимогах законів, моралі та не враховувати посади».
7) БРЕГЕЙ Роман Іванович
Освіта — Харківський університет внутрішніх справ.
С 2006 року — суддя та голова Компаніївського районного суду Кіровоградської області. З 2011 року — суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Суддя відомий численними судовими позовами з різних приводів і неоднозначними висловлюваннями щодо перших осіб судової влади та навіть колег по суду.
У 2012–2013 роках був фігурантом дисциплінарного провадження у ВККС та ВРЮ (т. зв. справа стоматологів). ВККС навіть рекомендувала звільнити суддю за порушення присяги, однак ВРЮ відхилила рішення Комісії.
У 2016–2017 роках суддя брав участь у конкурсі у Верховний Суд, однак вибув за результатами іспиту. Після цього кандидат навіть намагався зареєструвати кримінальне провадження в НАБУ відносно членів ВККС. У 2018–2019 роках брав участь уже у конкурсі у Вищий антикорупційний суд, увійшов до фінального рейтингу, однак знову не став суддею вищого суду. Крім того, Р. Брегей у 2018 році двічі намагався обратися до складу ВРП за квотою з’їзду суддів.
Одружений, виховує сина.
У мотиваційному листі зазначив, що зараз ВРП не виконує належним чином покладені на неї функції, як приклад навів довгий розгляд звернень суддів та неоднозначну дисциплінарну практику.
8) БУГЛАК Юрій Олександрович
Має три вищі освіти: в 1992 році закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, в 1999 році — юридичний факультет КНУ ім. Т. Шевченка, а в 2005 році — ще й Інститут політичних наук НАН України. С 1999 року є адвокатом. Кандидат юридичних наук.
Кандидат має зв’язки з попереднім президентом України Петром Порошенком, тривалий час працював на різних посадах, зокрема заступника гендиректора з юридичних питань, в компанії «Український промислово-інвестиційний концерн», власником якої є П. Порошенко. В 2012–2016 роках був головним юридичним радником кондитерської корпорації «Рошен».
З 14 березня 2017 року — народний депутат VIII скликання (фракція БПП). Є головою підкомітету з питань запобігання і протидії політичній корупції Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.
У 2019 році намагався стати членом ВРП за квотою парламенту, однак у зв’язку зі зміною влади ці плани виявилися нездійсненими.
У мотиваційному листі згадав про необхідність «побудови кваліфікованого суддівського корпусу».
9) ГОЛЬНИК Лариса Владленівна
Юридичну освіту кандидатка отримувала в кількох навчальних закладах, зокрема в 2001 році закінчила заочний факультет НЮА ім. Я. Мудрого.
З 2001-го по 2010 рік працювала в апараті Апеляційного суду Полтавської області. Була помічником голови суду. З 2010 року Лариса Гольник — суддя Октябрського райсуду Полтави. Відома тривалим протистоянням з головою цього суду Олександром Струковим. У 2014 році до Гольник потрапила справа мера Полтави Олександра Мамая. Його обвинувачували у конфлікті інтересів при виділенні землі своїй падчерці Ірині Климко. У січні 2015 року до судді прийшли сам мер та колишній заступник міського голови Дмитро Трихна з пропозицією «вирішити проблему», проте Гольник відмовилася і заявила про це до правоохоронних органів. Потім ця історія стала відомою ЗМІ та громадськості.
Конфлікт між головою суду та Л. Гольник занадто затягнувся, в нього були втягнуті й інші судді Октябрського райсуду Полтави. Не допомогло навіть втручання у ситуацію Ради суддів України, хоча в 2017 році РСУ рекомендувала ВРП притягнути О. Струкова до дисциплінарної відповідальності.
Дії Л. Гольник та О. Струкова неодноразово були предметом розгляду ВРП. Так, 1 лютого 2018 року ВРП закрила справу за скаргою щодо участі Л. Гольник у політичних заходах, зокрема в Антикорупційному форумі в 2016 році, який проводив Міхеїл Саакашвілі. А 2 серпня 2018 року ВРП все ж притягнула до відповідальності як Л. Гольник, так і О. Струкова. Зокрема, Л. Гольник отримала догану з позбавленням доплат на один місяць. Підставою для такого рішення стало те, що суддя у 2017 році порівняла колектив суддів Октябрського райсуду Полтави з «вівцями, які діють на догоду Олександру Струкову».
Дисциплінарне стягнення мало наслідком те, що Л. Гольник не змогла взяти участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду, куди вже подала документи. 17 січня 2019 року Велика Палата ВС скасувала рішення ВРП про притягнення Л. Гольник до відповідальності, втім на той час уже тривала вирішальна стадія конкурсу. У листопаді 2017 року на суддю було скоєно напад, який залишився без належної реакції поліції. Також у 2017 році Л. Гольник намагалася стати суддею Конституційного Суду України за квотою з'їзду суддів, однак не отримала відповідної рекомендації від РСУ.
Суддя відома участю у багатьох громадських, зокрема антикорупційних, ініціативах. Має підтримку з боку громадського сектору. У січні 2019 року отримала в Лондоні нагороду за боротьбу з корупцією від міжнародної неурядової організації Blueprint for Free Speech.
Чоловік та син судді, як випливає з поданих нею на конкурс документів, наразі не працюють.
У мотиваційному листі Л. Гольник зазначила великий перелік громадських та міжнародних заходів, в яких брала участь, а також навела отримані нагороди. Щодо діяльності ВРП вона зазначила, що Вища рада правосуддя «завинила перед народом і потребує перезаснування на принципово нових засадах». Також кандидатка вважає, що стати членом ВРП — «серйозний виклик для будь-якого правника, незалежно від рівня професійних знань».
10) ГОНЧАРУК Михайло Петрович
Кандидат має три вищі освіти. У 2003 він закінчив Академію праці та соціальних відносин Федерації профспілок України (правознавство), у 2005 — КНУ ім. Т. Шевченка (облік та аудит), а у 2013 році — Національну академію управління при Президентові України.
З 2004 року є адвокатом. З 2017 року здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського бюро «Гончарук та партнери». До цього працював у АО «Правова група «Домініон», а також директором з правових питань ДП Міністерства оборони «Українська авіаційна транспортна компанія». В 2015–2017 — член правління Асоціації адвокатів України.
У мотиваційному листі кандидат наголосив на необхідності позбутися, зокрема, такого явища як низький рівень правової культури суддів першої та апеляційної інстанцій.
11) ГРИБ Вікторія Юріївна
У 1998 році закінчила Київський державний торгово-економічний університет за спеціальністю «правознавство», а у 2006 році — КНУ ім. Т. Шевченка за спеціальністю «міжнародне право». У різний час працювала на посаді юриста в державних та приватних підприємствах. В 2014–2017 роках — дисциплінарний інспектор ВККС, а у 2017–2019 роках — головний спеціаліст з питань призначення суддів та припинення відставки управління з питань суддівської кар'єри секретаріату Вищої ради правосуддя. З червня 2019 року — помічник судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У своєму мотиваційному листі кандидатка зазначила, що знайома з роботою ВРП зсередини, розуміє недоліки цього колегіального органу та бачить шляхи їх подолання.
12) ГРИБАН Інна Олександрівна
У 1994 році закінчила заочне відділення юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка. Також має вищу освіту за спеціальність «облік і аудит». Працювала в органах прокуратури та юрисконсультом на приватних підприємствах. У 1998–2010 роках — суддя Богунського районного суду м. Житомира. С 2010 року — суддя Київського апеляційного адміністративного суду. Кандидат юридичних наук.
У 2018–2019 роках брала участь у конкурсі до КАС ВС, однак не подолала етапу іспиту.
Проблеми з проходженням кваліфікаційного оцінювання у судді виникли ще під час першої хвилі 2016–2017 років. 14 листопада 2017 року ВККС повідомила, що суддя І. Грибан не пройшла первинне кваліфікаційне оцінювання і направлена для перепідготовки до Національної школи суддів.
Під час повторного оцінювання судді вже у 2019 році в неї виникло непорозуміння з громадськістю, яка поставила в провину судді рішення від 6 лютого 2014 року про заборону встановлення наметів та звукоапаратури під час подій Майдану в Чернігові.
Негативний висновок ГРД треба було долати на пленарному засіданні ВККС, однак під час засідання 12 червня виник повноцінний скандал, оскільки вже колишній член ВККС Андрій Козлов проголосував проти визнання І. Грибан такою, що відповідає займаній посаді. Фактично це означало внесення до ВРП подання про звільнення судді, однак ВККС все ж оголосила перерву в розгляді питання. Детально про цю історію писала «Судово-юридична газета».
У мотиваційному листі І. Грибан зазначила, що має достатній професійний рівень та фах для роботи в ВРП, а також може запобігти «можливим маніпуляціям та зловживанням» з боку суддів та інших учасників процесу.
13) ГУЦУ-БІДЕНКО Володимир Гаврилович
У 1985 році закінчив Харківський юридичний інститут, працював на різних посадах в органах прокуратури, в тому числі в Генеральній прокуратурі України. В січні 2006 року вийшов на пенсію.
У 2010–2013 роках — начальник Управління юридичного забезпечення МВС України. З листопада 2013-го по березень 2014 року був начальником Головного управління апарату Ради міністрів АР Крим. У 2018-2019 роках — директор з юридичних питань ПАТ «Укрпластик». Наразі є начальником відділу у ТОВ «Баядера Логістик». Заслужений юрист України.
14) Д’ЯКОВСЬКИЙ Геннадій Леонідович
У 2000 році закінчив НЮА ім. Я. Мудрого. Працював на різних посадах в органах прокуратури. Зокрема, у 2015–2017 роках був керівником Жовтоводської місцевої прокуратури. А з 2018 року кандидат обіймає посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4. Кандидат юридичних наук.
У 2018 році брав участь у конкурсі на посади в Державному бюро розслідувань, зокрема претендував на посаду Директора територіального управління ДБР у Полтаві.
У своєму мотиваційному листі кандидат не є оригінальним. Зокрема він зазначає, що судова система повинна бути укомплектована лише професійними та неупередженими суддями. Також він процитував заяву президента В. Зеленського: «Судова гілка влади повинна стати Владою, а не прислужником у Президента, уряду, парламенту, місцевої влади». Крім того, на думку кандидата, вкрай важливо протидіяти тиску на суди і суддів.
15) ДАНИЛОВА Мальвіна Володимирівна
У 1996 році закінчила Національну юридичну академію ім. Я. Мудрого. Пройшла шлях від посади архіваріуса районного суду до судді Вищого господарського суду України. Після того як в 2017 році ВГСУ припинив діяльність, М. Данилова була переведена на посаду судді Господарського суду м. Києва. Кандидат юридичних наук.
Брала участь в обох конкурсах у Верховний Суд, причому спершу до Касаційного господарського суду, а потім до Касаційного кримінального суду, однак обидва рази не змогла здолати етапи співбесіди та пленарного засідання.
Суддя неодноразово опинялася в центрі уваги громадськості через ті чи інші судові рішення та незадекларовані матеріальні статки.
У травні 2017 року у двір будинку, де мешкала суддя, невідомі кинули бойову гранату.
У лютому 2019 року в «Судово-юридичній газеті» вийшло розлоге інтерв'ю з Мальвіною Даниловою.
У мотиваційному листі кандидатка відзначила важливість забезпечення незалежності суду та повернення довіри громадян до судової влади.
16) ДАНКО Віктор Йосипович
У 1999 році закінчив Ужгородський державний університет за спеціальністю «правознавство». Працював в апараті суду, юрисконсультом, на державній виконавчій службі. Суддею став у 2005 році. З 2014 року В. Данко обіймає посаду голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Кандидат юридичних наук.
Брав участь у першому конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, ввійшов до фінального рейтингового списку. Цікаво, що Громадська рада доброчесності спочатку надала негативний висновок стосовно судді, однак потім його скасувала.
У квітні 2019 року в «Судово-юридичній газеті» був опублікований блог судді з відвертою критикою внутрішніх проблем судової влади та можливими шляхами їх подолання.
«У багатьох суддівських колективах «тліють» латентні конфлікти, причиною виникнення яких є те, що частина суддів дійсно добросовісно ставляться до роботи, але є й такі, хто використовує будь-які можливості, щоб зменшити собі навантаження, менше розглянути справ, уникнути розгляду якоїсь скандальної справи, що автоматично перекладає розгляд справ на плечі інших суддів. Інколи ці «нариви» прориваються. Ми бачили і ліквідації судів, і звільнення суддів через їх неналежне ставлення до обов’язків судді та колег. Але фактично вплинути в теперішній час на таких суддів у керівництва судів і колективів суддів майже немає можливості. Просто тому, що відсутні реальні механізми впливу. При цьому судді для уникнення від розподілу судових справ чи від слухання конкретної справи використовують, можна так сказати, «законні» методи. Підстави для притягнення такого судді ніби й відсутні, але в суддівському середовищі, в судових колективах дуже чітко видно, хто працює, як і слід, 21 робочий день на місяць, а хто — наприклад, 6–10 днів, хто по звичайній справі тижнями знаходиться у нарадчій кімнаті, а хто раз за разом заявляє собі самовідводи з підстав, визначених вільним тлумаченням «бангалорських принципів», а не процесуальними кодексами, тощо», — зокрема зазначав кандидат.
Як випливає з мотиваційного листа В. Данка, процес відновлення довіри громадян до судової влади ще не завершено, а робота судді вимагає постійного підвищення кваліфікації.
17) ДЕМЧЕНКО Вадим Костянтинович
Освіта — Київський державний університет ім. Т. Шевченка за спеціальністю «правознавство».
З 1994 року на державній службі. Працював у Міністерстві юстиції, потім у Головному науково-експертному управлінні Верховної Ради.
З 2005-го по 2018 рік працював в апараті Вищого адміністративного суду України, зокрема на посаді начальника правового управління. З 2018 року — заступник начальника Головного управління ДФС у м. Києві (з юридичних питань та представництва інтересів у судах).
Заслужений юрист України.
Одружений, має двох дочок.
Вже претендував на посаду у Вищій раді правосуддя за квотою Президента в 2015 році.
У мотиваційному листі кандидат коротко зазначив: «Є що змінювати».
18) ДЕНИСЮК Петро Дмитрович
Освіта — Харківський юридичний інститут за спеціальністю «правознавство». 2007 року став кандидатом юридичних наук.
З 1988 року — суддя Рівненського міського суду. Наразі вже втретє призначений головою суду. У 2014–2015 роках був членом Ради суддів України.
Має двох дітей — доньку і сина, що працюють в органах прокуратури у місті Києві.
Петро Денисюк «прославився» тим, що постійно опиняється в епіцентрі скандалів та великої кількості журналістських розслідувань. Проти судді навіть влаштовувались акції протесту. 25 лютого 2019 року на подвір’я будинку Денисюка невідомий кинув бойову гранату.
У мотиваційному листі кандидат зазначив, що судова влада повинна відновити свій авторитет та довіру громадян.
19) ДРОЗДОВ Олександр Михайлович
У червні 2000 року закінчив Національну юридичну академію ім. Я. Мудрого. Магістр державної служби. Кандидат юридичних наук. Доцент кафедри кримінального процесу НЮА ім. Я. Мудрого. Адвокат. Заслужений юрист України.
У 2015–2019 роках — голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Перший проректор Вищої школи адвокатури НААУ.
У лютому 2019 року з’їздом адвокатів обраний членом ВККС. Втім, до виконання обов'язків члена Комісії досі не приступив. Наразі справа щодо законності його призначення з’їздом адвокатів до ВККС знаходиться на розгляді Рівненського окружного адміністративного суду. Правомірність призначення О. Дроздова оскаржує вже колишній член ВККС Павло Луцюк. Цікаво, що під час судових проваджень у рамках даного спору О. Дроздов неодноразово піддавав критиці рішення судів, зокрема заявляв, що українські суди повинні бути перезавантажені на нових засадах.
У 2018–2019 роках кандидат брав участь у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду.
У мотиваційному листі О. Дроздов назвав своїми позитивними рисами «безсторонність, неупередженість, тактовність і витримку». Кандидат вважає, що досвід роботи у ВКДКА допоможе йому у ВРП.
Далі буде…
