У грудні 2014 року Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила:
- визнати протиправними дії в. о. голови КДКА під час подання 19 листопада 2014 року та 25 вересня 2015 року документів державному реєстратору для здійснення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;
- визнати протиправними дії державного реєстратора Тернопільського МУЮ щодо внесення 19 листопада 2014 року змін до Реєстру стосовно керівництва КДКА, а саме запису, згідно з яким керівником КДКА є ОСОБА_3, а також визнати протиправними дії державного реєстратора Тернопільського МУЮ щодо внесення 25 вересня 2015 року змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах;
- зобов`язати відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців реєстраційної служби Тернопільського МУЮ скасувати у Реєстрі запис внесений 19 листопада 2014 року, а також запис, внесений 25 вересня 2015 року державним реєстратором.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 27 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій в. о. голови КДКА і закрив провадження у справі в цій частині. В іншій частині суд апеляційної інстанції постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року залишив без змін.
Велика Палата Верховного Суду у справі №819/2895/14-а дійшла висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.
На думку ВП ВС, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача із прийнятими державними реєстраторами рішеннями про реєстрацію змін до відомостей про іншу юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника КДКА.
Верховний Суд вважає, що звернення НААУ із цим позовом зумовлене необхідністю захисту порушених, на її думку, прав та інтересів позивача як засновника КДКА, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
В принципі, рішення Великої Палати відповідає тій практиці, яку вона використовує, скасовуючи всі рішення адміністративних судів у справах до державних реєстраторів.
ВП ВС вважає, що такі спори повинні розглядатися в судах загальної юрисдикції або господарських судах.
Зазначена справа цікава іншим.
По-перше, Верховний Суд послався на пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову): господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
Тобто Велика Палата виходила із наявності у справі корпоративних відносин та статусу НААУ як засновника КДКА.
Насправді ж учасники процесу не є господарськими товариствами, їхні відносини важко назвати корпоративними, їхня діяльність не спрямована на отримання прибутку, а сам спір не випливав із договірних відносин.
До речі, говорити про те, що на день звернення до суду такий спір міг бути прийнятий до провадження господарським судом, було б вкрай необачливо. Тим більше, що у справі брали участь суб’єкт владних повноважень та державні реєстратори.
На той час усі такі справи розглядалися виключно в адміністративному судочинстві, тому окружний адміністративний суд, прийнявши справу до провадження, юрисдикцію не порушував.
По-друге, у справі беруть участь неприбуткові організації. Це як сама НААУ, так і Рада адвокатів та КДКА.
Позиція судів щодо юрисдикції справ за участю неприбуткових організацій неодноразово змінювалася.
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у рішенні від 30 березня 2016 року у справі №3-158гс16 ФОП до Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області виклала наступну позицію: «Право звернення до господарського суду з позовом мають юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, пов'язану із отриманням прибутку, а РТПП не є прибутковою організацією, оскільки не здійснює комерційну діяльність».
ВСУ зазначив, що господарський суд помилково розглянув спір, який не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, і тому ухвалені у справі судові рішення скасував із припиненням провадження у справі.
Якій суд повинен такі справи розглядати, ВСУ не пояснив.
Аналогічна позиція була застосована Господарським судом м. Києва у справі №910/11663/16. Але ухвалу суду було скасовано Київським апеляційним господарським судом, який зазначив, що, виходячи зі змісту положень статутів Дніпропетровської торгово-промислової палати та ТПП України, а також приписів ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 р., не можна категорично стверджувати, що цей спір не є корпоративним. Вищий господарський суд скасував Постанову апеляційної інстанції та залишив у силі ухвалу Господарського суду м. Києва.
Підприємство-позивач звернулося до суду загальної юрисдикції. Справа дійшла до судів вищих інстанцій.
У справі № 761/3350/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Міжнародна енергетична компанія» до суду з позовом до Торгово-промислової палати України Касаційний цивільний суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що у цій справі міститься виключна правова проблема, і КЦС вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
КЦС послався також на висновок ВП ВС у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №904/2796/17 (провадження 12-26гс18), у якій зазначено, що відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до господарського суду мають право звертатись підприємства, установи, організації, що є суб'єктами некомерційної господарської діяльності.
Наявність судового рішення про те, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та протилежний висновок Великої Палати Верховного Суду давали КЦС підстави вважати, що існує виключна правова проблема щодо підвідомчості спору у даній справі, сторонами в якій є юридична особа як суб'єкт підприємництва та юридична особа, що є суб'єктом некомерційної господарської діяльності.
Проте Велика Палата виключну правову проблему не побачила і справу приймати до провадження відмовилася, повернувши її до КЦС. У постанові ВП ВС було зазначено наступне.
Велика Палата Верховного Суду вважає такі висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд згідно з частинами третьою та п`ятою статті 403 ЦПК України передчасними та недостатньо обґрунтованими, оскільки, відповідно до пункту 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі №904/2796/17 (провадження 12-26гс18), було зроблено висновок про те, що до господарського суду мають право звертатися також підприємства, установи та організації, що є суб`єктами некомерційної господарської діяльності. Тому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, від якого просить відступити колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 20 березня 2019 року.
КЦС цю справу остаточно так і не розглянув.
По-третє, відповідно до п. 10 статі 20 ГПК до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Тобто акти (рішення) суб’єктів владних повноважень, прийняті на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, в господарський суд не оскаржуються.
Велика Палата не застосувала нову редакцію ГПК, оскільки первісно справа розглядалася за нормами, які діяли на час подання позову. Буде цікаво відстежити, як тлумачитиме цю норму господарський суд, якщо він отримає новий позов.
Можна констатувати той факт, що нова редакція Господарського процесуального кодексу не дає підстав однозначно тлумачити норми про юрисдикцію справ з державними реєстраторами та неприбутковими організаціями.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВП ВС висловилася щодо статусу прокурора, який включений в групу.
