Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 323/809/17 та встановив, що інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну індивідуально визначену особу або на конкретний індивідуально визначений товар із зазначенням найменування, якісних показників, країни походження, виробника тощо.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ш» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління реклами Одеської області, в якому просило скасувати припис Одеської міської ради про усунення порушень позивачем порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Одесі, прийнятого в. о. начальника управління реклами Одеської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ зазначило, що конструкція з написом у розумінні статті 9 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою, а є вивіскою (табличкою). Вказана конструкція не призначена для формування або підтримання обізнаності споживачів та їх інтересу до будь-чого, а є знаком для товарів і послуг, що належно використовується позивачем на підставі ліцензійного договору.
Постановою суду першої інстанції, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду адміністративний, позов задоволено.
Рішення судів мотивовані тим, що відповідно до статті 9 Закону України «Про рекламу» конструкція з написом не вважається рекламою, а є вивіскою (табличкою), яким ТОВ «Ш» користується на підставі ліцензійного договору. Оскільки вивіска за вказаною адресою відповідає передбаченим законом вимогам до вивіски, суди дійшли висновку про відсутність підстав для її примусового демонтажу.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Управління реклами Одеської міської ради звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Висновок Верховного Суду
Розглядаючи справу, Верховний Суд підкреслив, що нормою частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу» визначено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Верховний Суд підкреслив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що на фасаді будівлі наявна вивіска з написом та зображення мапи світу та Ейфелевої вежі.
Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу».
ВС підкреслив, що інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо.
Так, оскільки вивіска з написом, зображенням мапи світу, Ейфелевої вежі не містять закликів до придбання конкретного товару чи формування інтересу щодо конкретної особи, не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється /надається підприємством, колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, що вказані вивіски не є рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та не потребують спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Доводи касатора, що зазначені конструкції не відповідають законодавчо визначеним критеріям та ознакам вивіски та є рекламою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки порушення певних параметрів, встановлених для вивіски, за відсутності вищевикладених ознак зовнішньою реклами не може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення статті 16 Закону України «Про рекламу».
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для задоволення позову.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про Огляд телефону: коли слідчий може читати текстові повідомлення без постанови слідчого судді.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
