Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюються в загальному порядку. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши апеляційну скаргу у справі за позовом до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та визнання постанови частково нечинною.
До суду звернувся кандидат на посаду Президента України з низкою позовних вимог, а саме: просив визнати протиправними дії ЦВК, що порушують його права у вигляді обмеження можливості перевіряти повноту та достовірність даних Державного реєстру виборців та здійснювати публічний контроль на автоматизованому робочому місці, оснащеному спеціалізованим програмно-апаратним забезпеченням, що розміщене виключно у приміщенні ЦВК, а також визнати протиправними дії ЦВК як такі, що протизаконно зобов’язують позивача самостійно (одноосібно) перевіряти повноту та достовірність персональних даних Державного реєстру виборців. Також позивач просив визнати нечинною постанову ЦВК №170 від 25 жовтня 2018 року «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74» в певних частинах.
Шостий апеляційний адміністративний суд як суд першої інстанції повернув позовну заяву особі, яка її подала. Верховний Суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що оскаржувана постанова ЦВК №170 прийнята відповідачем поза межами виборчого процесу, тому не охоплюється правовідносинами, які виникли в ході виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року.
Верховний Суд з’ясував, що цей позов подано у межах виборчого процесу, про початок якого з 31 грудня 2018 року оголошено постановою ЦВК №253 від 27 грудня 2018 року. Низка вимог позивача стосуються правовідносин, які виникли під час виборчого процесу та пов’язані з ним. Тому виключна підсудність щодо цієї частини позовних вимог належить до юрисдикції апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Київ.
Разом з тим, розгляд справи про визнання частково нечинною постанови ЦВК №170 як нормативно-правового акту суб'єкта владних повноважень, юрисдикція якого поширюються на всю територію України, повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Київ.
Верховний Суд погодився також із висновками суду першої інстанції щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності, та роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом (ч. 5 ст. 172 КАС України).
Постанова Верховного Суду від 4 лютого 2019 року у справі № 855/15/19 (адміністративне провадження № А/9901/12/19).
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд дав роз’яснення щодо представництва прокурором інтересів державного підприємства. Верховний Суд дійшов висновку, що відкриваючи провадження в інтересах держконцерну, прокурор тим самим діяв в інтересах держави.
Також ми повідомляли, що Велика Палата Верховного Суду висловилась щодо того, чи підриває авторитет правосуддя критика суддів у соцмережах. Суд врахував емоційну напругу, в якій перебувала суддя Лариса Гольник, і те, у яких умовах вона реалізувала право на свободу вираження поглядів.
Ще раніше ми писали про те, чи можливе касаційне оскарження рішень, пов’язаних із виконанням вироку. Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію.
