У справі №910/17819/17 товариство з обмеженою відповідальністю-1 звернулось до Господарського суду Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю-2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Вісті Мас-Медіа» про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації.
Господарський суд першої інстанції виходив з того, що вирішуючи спір про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, суд повинен встановити суб'єктний склад сторін спору, з'ясувати, яка фізична чи юридична особа поширила недостовірну інформацію, а також автора цієї інформації.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що за приписами ст. 2, 13, 74 ГПК України саме на позивача покладається обов'язок доведення належними доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поширення відповдіачем-1 як власником сайту саме недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, а також того, що поширення цієї інформації принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача як турагентства чи порушує інші його особисті немайнові права, тобто не доведено сукупності обставин, які становлять склад правопорушення, на що посилався позивач. Відповідно, позовні вимоги до ТОВ «Нові-Медіа» про визнання інформації недостовірною та її спростування не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.
ВС зауважив, що належними відповідачами у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві. Якщо недостовірна інформація, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
Якщо автор поширеної інформації невідомий, або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною, а доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала матеріал щодо електронних доказів у судовій практиці. Україна розглядає електронні докази як інструмент доказування, але суди застосовують його дуже обережно.
