В Україні проводяться різні за правовим режимом процедури кваліфікаційного оцінювання суддів. Перша стосується підтвердження здатності судді (кандидата) – постійно діюча процедура коли людина вперше йде на посаду судді або суддя переводиться в інший суд. Друга – підтвердження відповідності судді – тимчасова разова процедура щодо діючих суддів, визначена перехідними положеннями чинного законодавства. До такого висновку прийшли провідні наукові та вищі навчальні заклади, зазначив на своїй сторінці член Комітету ВР з питань правової політики Роман Бабій.
Проблема, за його словами, полягає у тому, що особливий порядок подолання висновків ГРД членами ВККС діє виключно для процедури здатності (це робиться на засіданні всього складу ВККС). Для перевірки ж відповідності діючих суддів своїй посаді в межах тимчасової процедури Закон цього не передбачає.
«Спроби ототожнити ці процедури виглядають логічними лише на перший погляд, адже обидва є різновидами оцінювання суддів чи кандидатів. Проте, насправді, це як порівнювати процеси прийому на роботу та звільнення – неприпустимо. У результаті процедури підтвердження здатності людина приймається чи не приймається на роботу (в гіршому випадку вона залишається в тому статусі, який у неї був до оцінювання), а після невдалого проходження процедури відповідності суддя втрачає свій статус та звільняється з роботи.
Саме така позиція зафіксована у наукових висновках провідних вищих навчальних закладів (зокрема, Університету Шевченка, Харківської та Одеської юракадемій, Університету Франка)», - зазначив Роман Бабій.
Так, у своєму висновку КНУ імені Тараса Шевченка зауважує, що слід розділяти ці дві процедури.
«Кваліфікаційне оцінювання є самостійною процедурою у випадку його проведення для підтвердження відповідності судді займаній посаді, а також складовою конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
…Законодавчо передбачено та проводяться різні за правовим режимом процедури кваліфікаційного оцінювання суддів. У судовій практиці, а саме в рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, розмежування означених процедур кваліфікаційного оцінювання здійснюється за допомогою їх ідентифікації як загальної та спеціальної процедури», - зазначає КНУ.
Даний момент є важливим з огляду на інший висновок, до якого прийшли виші.
Так, у відповіді Львівського національного університету імені Івана Франка йдеться про те, що нині участь ВККС України у її пленарному складі у проведенні оцінювання відповідності судді займаній посаді є неможливою та суперечить положенням чинного законодавства. Ідентичного наукового висновку стосовно того, що участь ВККС у пленарному складі у проведенні оцінювання відповідності судді займаній посаді не можна вважати правомірною дійшов Донецький національний університет імені Василя Стуса, Національний університет «Одеська юридична академія», Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені Академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України, Запорізький національний університет, Академія адвокатури України та ін.
Як вказує Запорізький національний університет, згідно п. 20 розділу ХІІ Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що «відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на 5 років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим законом, а також «виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС. Це чітко фіксує позицію законодавця стосовно суб’єктів, які залучаються до відповідних правовідносин.
Стаття 98 цього ж Закону закріплює декілька організаційних форм діяльності ВККС, проте однозначною є позиція законодавця стосовно того, що саме колегія є єдиною організаційною формою діяльності ВККС при вирішенні питань про відповідність судді займаній посаді під час кваліфікаційного оцінювання.
Рішення за підсумками оцінювання приймається виключно колегією, а пленарний склад ВККС правомочний переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.
Отже, рішення про відповідність чи невідповідність судді займані посаді приймає виключено колегія ВККС. І тільки колегія може внести подання про звільнення судді на підставі підпункту 4 пункту 16- розділу ХV Конституції України. «Аналогічні дії ВККС, вчинені в інших організаційних формах, варто розглядати як порушення чинного законодавства», - зазначає ЗНУ.
Академія адвокатури України також зазначає, що наразі відповідно до положень законодавства участь ВККС у пленарному складі у проведення оцінювання відповідності судді займаній посаді є неправомірно, оскільки такі повноваження покладені законодавством на колегію.
Також ААУ зауважила: виходячи з того, що ВККС у пленарному складі має чіткі повноваження та функції відповідно до положень чинного законодавства, а саме – вони визначені у підпункті 1 пункту 1.3 розділу 1 Регламенту ВККС у редакції від 02.07.2019, пленарний склад не має можливості вирішувати відповідність або невідповідність судді займаній посаді.
З цього випливає, що ВККС не може вносити подання до ВРП щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України, оскільки наділені повноваженнями на це тільки колегії ВККС відповідно до п. 20 розділу ХІІ Закону «Про судоустрій і статус суддів». ВККС у пленарному складі може тільки переглянути рішення колегії щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, але ж ніяк не повпливати на подання звільнення судді, йдеться у висновку Академії адвокатури.
Нижче наводимо наукові висновки.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
