Державна судова адміністрація спирається на позицію Верховного Суду у питанні, чи має право суддя, який з незалежних від нього причин не здійснює правосуддя, отримувати доплату до посадового окладу. «А ця позиція КАС ВС полягає у тому, що доплата до посадового окладу судді може бути тільки, якщо суддя здійснює правосуддя». Про це під час з’їзду суддів 19 вересня повідомив голова ДСА Максим Пампура.
Як зазначив він, ДСА частково оскаржується аудит, проведений Держаудитслужбою за 2021-першу половину 2023 року, і ця справа знаходиться на розгляді в Київському окружному адміністративному суді.
Зі свого боку, делегати з'їзду суддів поцікавилися, чи оскаржуються ДСА висновки Держаудитслужби стосовно, на її думку, неправомірності доплат до посадового окладу мобілізованим суддям і суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них причин, не обумовлених їх поведінкою, та чи ДСА поділяє думку Держаудитслужби.
Максим Пампура відповів «питанням на питання»: «А чи необхідно враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.06.2022 року, там, де мова йде про застосування статті 135 статті закону про судоустрій і статус суддів?»
За його словами, практика наразі наступна.
50% ТУ ДСА не платить доплати до посадового окладу, якщо суддя не здійснює правосуддя. А близько 50% - платять.
«Окрім ДСА, розпорядниками коштів є місцеві спеціалізовані суди. І є випадки, коли самі суди не сплачують доплати. Тобто, абсолютно різна практика» - зазначив Максим Пампура.
Він підкреслив, що ч. 10 ст. 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів» є чинною і не визнана неконституційною. Крім того, «є висновок Верховного Суду, що доплата до посадового окладу судді може бути тільки, якщо суддя здійснює правосуддя», і ДСА зобов’язана враховувати правові висновки ВС.
Фактично Максим Пампура послався на постанову КАС ВС у справі № 520/988/19 від 28.06.2022 року.
Втім, в цій постанові зазначено дещо інше.
«Що стосується доплат до посадового окладу позивача, то Верховний Суд зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи такі позовні вимоги, послався на Рішення Конституційного Суду України від 4.12.2018 №11-р/2018 (як на мотиви, так і висновки) в тій його частині, яка стосується (не)конституційності положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII для цілей застосування окремих положень №1402-VIII.
У пункті 3.4 цього Рішення Конституційний Суд України зазначив, зокрема, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється саме Законом №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом №1402-VIII.
Далі у рішенні Рішення вказано, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення <…>.
Конституційний Суд України вважає, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VIII суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.
Таким чином, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 4.12.2018 №11-р/2018.
Подібна правова позиція тлумачення наведених норм висловлена Верховним Судом у постанові від 13.10.2021 в справі №120/1655/21-а» - зазначив у постанові КАС ВС.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
