Президент Володимир Зеленський 31 жовтня підписав закон 4033-IX, за яким шляхом укладення угод зі слідством обвинувачені в корупційних злочинах зможуть або отримати значно менший строк, або взагалі фактично залишитися на свободі з випробувальним терміном (законопроект 12039).
Його прийняття є у вимогах міжнародних партнерів, і МЗС навіть написало термінового листа на парламент про те, що без прийняття цього закону Україна ризикує втратити 4 млрд євро траншу від ЄС.
Новий закон, по суті, прибирає для корупціонерів нині чинну для них заборону на призначення судом покарання з випробуванням, яка передбачена ч. 1 статті 75 Кримінального кодексу. Умовою для звільнення від перспективи відбування реального покарання у в’язниці є затвердження угоди зі слідством.
Також новий закон передбачає, що отримати м’якше покарання зможе навіть організатор корупційного злочину – за умови викриття іншого організатора.
Суть, вочевидь, у тому, що антикорупційні органи, зокрема НАБУ та САП, не мають бажання навантажувати себе «дрібною рибою» і втрачати на неї час і ресурс, тобто, справами «дрібних корупціонерів», а хочуть відразу спіймати «велику рибу» завдяки показам «дрібної». Інше питання полягає у тому, як втримати систему від спокуси звільнити, на перший погляд, «дрібну рибу», яка насправді може бути «великою».
Як зазначило у своєму висновку Головне юридичне управління Верховної Ради, можливість звільнення корупціонерів від тюрми фактично повністю ставиться у залежність від доброчесності і компетентності працівників органів слідства.
Отже, до КК і КПК новим законом внесені наступні зміни.
Які умови для звільнення від покарання з випробуванням замість реальної в’язниці
Новий закон доповнює ч. 1 статті 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням) нормою такого змісту:
«Обмеження щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачені абзацом першим цієї частини, не застосовуються якщо суд приймає рішення про звільнення від відбуття покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією».
Нагадаємо, що чинною нормою ч. 1 ст. 75 КК встановлені обмеження для корупціонерів для звільнення від покарання з випробуванням.
Таким чином, новий закон знімає ці обмеження у разі затвердження угоди зі слідством.
Відповідно доповнюється ч. 2 ст. 75 КК. Цим доповненням передбачається, що у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 8 років або іншого більш м’якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У новій редакції викладається текст статті 77 КК, яка регулює застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.
Так, стаття 77 КК передбачатиме:
- У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
- У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням внаслідок засудження на підставі угоди про визнання винуватості за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, та за умови узгодження сторонами угоди додаткового покарання може бути також призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Зміни щодо штрафу у КК
Нині ч. 1 ст. 53 КК визначає, що штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу. Після змін штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом.
Змінено ч. 2 ст. 53 КК, яка визначає, що розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Тепер перше речення ч. 2 буде звучати так:
«Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу».
Як бачимо, з цієї норми прибрали залежність розміру штрафу від тяжкості злочину.
Таким чином, запропонована редакція цієї норми передбачатиме визначення судом розміру штрафу лише з урахуванням майнового стану винного.
Викладено у новій редакції ч. 3 ст. 53 КК, яка наразі встановлює, що штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
За новим законом ч. 3 ст. 53 КК виглядатиме так:
«Штраф як додаткове покарання може бути призначений тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Додаткове покарання у виді штрафу може бути призначене у разі, коли воно не передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, виключно у випадку затвердження судом угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, та за умови узгодження сторонами угоди додаткового покарання у виді штрафу.
Розмір штрафу узгоджується сторонами угоди та призначається судом у таких межах:
1) від 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) до 120 тисяч НМДГ – у разі вчинення нетяжкого злочину
2) від 120 тисяч НМДГ до 6 мільйонів НМДГ – у разі вчинення тяжкого злочину;
3) від 270 тисяч НМДГ до 12 мільйонів НМДГ – у разі вчинення особливо тяжкого злочину».
Таким чином, штрафи будуть наступні:
- при вчиненні нетяжкого злочину – від 340 000 грн до 2 040 000 грн
- при вчиненні тяжкого злочину – від 2 040 000 грн до 102 000 000 грн
- при вчиненні особливо тяжкого злочину – від 4 590 000 грн до 204 000 000 грн.
«За такої редакції цих норм мінімальний розмір призначеного штрафу за особливо тяжкий корупційний злочин може бути суттєво меншим за розмір штрафу, що призначатиметься за тяжкий корупційний злочин, що не сприятиме дотриманню вимог справедливості як однієї з основних засад права» - підкреслило ГЮУ ВР у своєму висновку.
У ч. 3 статті 65 КК, яка визначає засади призначення покарання встановлено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 та 69-2 КК (додається нова стаття 69-2).
Відповідно до нової статті 69-2 КК під назвою «Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, у випадках укладання угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією», якою доповнюється Кримінальний кодекс, встановлено наступне.
- У кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, за умови виконання вимог пункту 2 або 2-1 ч. 4 статті 469 КПК сторонами угоди про визнання винуватості може бути узгоджено та судом призначено основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, але не нижче від найнижчої межі, встановленої цим Кодексом.
- У разі призначення покарання відповідно до частини першої цієї статті, особа не може бути звільнена від відбування такого покарання з випробуванням на підставі статті 75 цього Кодексу.
Тобто, може бути або призначене значно менше покарання, або ж корупціонер може бути звільнений з випробуванням за статтею 75 КК.
Зміни до Кримінального процесуального кодексу
Внесені зміни до ч. 4 статті 469 КПК, яка регулює угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. Зокрема, у новій редакції викладено пункти 1, 2, додано новий пункт 2-1, змінено пункт 3, які стосуються умов укладення цих угод.
Отже, за новою редакцією угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією);
2) корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення пов’язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані);
2-1) корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано);
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Також ч. 4 ст. 469 КПК доповнили нормою такого змісту.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, який є організатором злочину, не може бути укладена у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, за винятком випадку укладання угоди на підставі пункту 2 цієї частини та за умови викриття ним іншого організатора корупційного кримінального правопорушення або кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією.
Таким чином, можна буде укласти угоду з організатором корупційного злочину за сукупності умов:
- викриття організатором корупції іншого організатора корупції
- якщо інформація щодо вчинення такого злочину буде підтверджена доказами
- за умови повного або часткового відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).
Статтю 470 КПК, яка регулює обставини, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості, доповнено нормами про те, хто має погоджувати ці угоди у корупційних злочинах чи порушеннях, пов’язаних з корупцією. А саме:
- щодо кримінальних проступків або нетяжкого злочину – за погодженням з першим заступником Генпрокурора або заступником Генпрокурора, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником;
- щодо тяжкого злочину – за погодженням з Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов’язки) або його першим заступником чи заступником, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником;
- щодо особливо тяжкого злочину – за погодженням з Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов’язки) або його першим заступником чи заступником;
- щодо кримінальних проступків або нетяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами НАБУ або яке було направлено до суду прокурором САП, – за погодженням із керівником САП (особою, яка виконує його обов’язки) або його першим заступником чи заступником, керівником підрозділу САП;
- щодо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами НАБУ або яке було направлено до суду прокурором САП, – за погодженням із керівником САП (особою, яка виконує його обов’язки) або його першим заступником чи заступником;
- щодо особливо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами НАБУ або яке було направлено до суду прокурором САП, – за погодженням із керівником САП (особою, яка виконує його обов’язки).
У статті 474 КПК встановлено, що у разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку. У разі незгоди однієї із сторін із продовженням судового провадження у загальному порядку досудове розслідування продовжується в загальному порядку. У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії судового провадження, останнє продовжується у загальному порядку.
Також передбачається, що до моменту видалення суду до нарадчої кімнати сторони угоди мають право ініціювати зміни до укладеної угоди та у разі досягнення згоди укласти нову угоду.
Повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.
Новий закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
