Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду висловився щодо відсутності правових підстав для визнання у національному суді збройної агресії РФ геноцидом та відшкодування майнової шкоди через нестачу індивідуалізованих доказів.
У ВС зазначили, що національний суд не є компетентним органом для визнання збройної агресії РФ геноцидом Українського народу, оскільки така компетенція належить Міжнародному Суду ООН та Міжнародному кримінальному суду.
Відшкодування майнової шкоди внаслідок збройної агресії можливе лише за умови доведення позивачем індивідуалізованих збитків та причинно-наслідкового зв'язку між діями агресора та завданою шкодою.
Посилання на порушення інтересів українського народу в цілому без конкретизації порушеного індивідуального права не є достатньою підставою для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди.
Суть справи
Верховний Суд переглянув у касаційному порядку справу за позовом громадянина України до РФ про визнання її збройної агресії проти України геноцидом, а також про стягнення майнової та моральної шкоди.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що з 2014 року російська федерація вчинила агресію проти України, що супроводжувалася окупацією територій, зокрема Криму, частин Донецької та Луганської областей, і масовим вторгненням у 2022 році.
На його думку, дії держави-агресора, у тому числі експропріація природних ресурсів на окупованих територіях, є проявом геноциду Українського народу. Як обґрунтування суми матеріальної шкоди він навів публікації з відкритих джерел, зокрема розрахунки «Нафтогазу України», згідно з якими на кожного громадянина припадає понад 1,9 млн доларів США збитків від втрати національних ресурсів. Моральну шкоду позивач оцінив у понад 5 млн грн.
Рішення судів
Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу частково задовольнив позов — зокрема, ухвалив стягнути з відповідача 1 000 000 грн моральної шкоди, визнавши, що внаслідок війни позивач зазнав емоційних і психологічних страждань. Водночас у частині матеріальної шкоди та визнання геноциду суд відмовив. Він мотивував це тим, що позивач не надав належних доказів персонального порушення його майнових прав і не довів прямого причинного зв’язку між діями РФ і заявленими втратами.
Дніпровський апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін. Апеляційна інстанція підтвердила, що інтереси Українського народу як колективного суб’єкта не можуть бути підставою для індивідуального позову без персоналізованого правового інтересу.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд, розглядаючи справу у касаційному порядку, дійшов аналогічних висновків. У постанові суд зазначив, що геноцид є міжнародним злочином, і хоча його факт визнано на політичному рівні Верховною Радою, для юридичної кваліфікації необхідні рішення компетентних міжнародних судових інституцій. Суди попередніх інстанцій, на думку ВС, надали вичерпну і мотивовану відповідь на всі істотні питання, поставлені позивачем, а доводи касаційної скарги не спростували правових висновків нижчих судів.
Детально ознайомитись з позицією ВС у справі № 211/515/24 можна за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
