Витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває в незаконному володінні відповідача.
Якщо ж майно, яке перебуває в чужому володінні, видозмінилося, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна. Право притримання виникає на підставі прямої вказівки у статті 594 ЦК за умови повідомлення про це боржника, і для реалізації такого права не потрібно існування договірних відносин між сторонами. На це вказав у своїй постанові від 18 вересня 2024 року Верховний Суд по справі №751/1620/23.
Історія справи
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу у справі, яка стосувалася про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Суди встановили, що між сторонами у справі укладено договір суборенди нерухомого майна, а саме частини індивідуально визначеного нежилого приміщення торговельного призначення, яке знаходиться у будівлі ТЦ «Прогрес» у Чернігові. З метою ведення торгівлі вказане приміщення було облаштоване позивачкою торговим обладнанням та забезпечено відповідним товаром.
Після початку повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану, 24 лютого 2022 року, позивачка з метою збереження свого життя і здоров’я була вимушена виїхати за межі м. Чернігова.
У травні 2022 року вона повернулася до м. Чернігова та мала намір відновити свою торговельну діяльність і продовжувати користуватися об’єктом суборенди.
Проте відповідач став перешкоджати їй у доступі до вказаного приміщення та, як наслідок, у доступі до належного їй майна, що знаходиться у цьому приміщенні.
Листом від 22 червня 2022 року відповідач повідомив їй, що у зв’язку із систематичним невиконанням нею грошових та інших зобов’язань за договором суборенди нерухомого майна до неї застосовано право притримання, передбачене статтею 594 ЦК, до повного виконання нею зобов’язань за договором.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, позов задовольнив.
Суди керувались тим, що спірне майно вибуло з власності позивачки поза її волею. При цьому вона належними та допустимими доказами довела, що це майно належить їй та перебуває у незаконному володінні відповідача.
Вказали на неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 594 ЦК щодо права притримання, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини щодо майна, яке є предметом позову.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Віндикаційний позов є позовом власника про витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК).
Обов’язок доведення незаконності володіння покладається на позивача, як і обов’язок доведення, що майно фактично є в наявності. Об’єктом віндикаційного позову є індивідуально визначене майно, що збереглося в натурі, тобто те саме майно, яке попередньо вибуло з володіння власника.
При цьому, якщо майно належить до категорії родових речей, то для віндикації воно повинно бути належним чином індивідуалізоване, оскільки до родових речей застосування віндикації є неможливим, як і неможливо таке судове рішення виконати у подальшому. Якщо індивідуально визначене (індивідуалізоване) майно не існує, то позивач має право лише на відшкодування завданої шкоди.
Отже, з урахуванням положень статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Верховний Суд зазначив, що суди допустили формальний підхід щодо встановлення факту наявності зазначеного у позовній заяві майна у фактичному володінні відповідача.
Крім того, перелік майна містить найменування російською мовою, що є недопустимим, так як суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства).
Верховний Суд звернув увагу на те, що витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні відповідача. Якщо ж майно, яке перебуває у чужому володінні, видозмінилося, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна. Інакше виконати судове рішення про задоволення позову буде неможливо.
Крім того, суди попередніх інстанцій вказали на неможливість застосування у спірних правовідносинах положень статті 594 ЦК щодо права притримання, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини щодо майна, яке є предметом позову.
Вказані висновки судів є помилковими, оскільки право притримання виникає на підставі прямої вказівки у статті 594 ЦК за умови повідомлення про це боржника і для реалізації такого права не потрібно існування договірних відносин між сторонами. Ураховуючи викладене, Верховний Суд рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
