Вирішуючи питання про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу), у діях інспектора поліції, який під час перевірки в неповнолітнього водія документів на право керування транспортним засобом після його затримання за підозрою у вчиненні дрібного хуліганства застосував фізичний вплив та спеціальні засоби, суду належить встановити, чи такі поліцейські заходи, застосовані до особи, були співмірними з її діями. На це вказав Верховний Суд у своїй постанові від 1 жовтня 2024 року по справі №686/8501/21.
Обставини справи
Інспектор патрульної поліції обвинувачувався у тому, що він під час перевірки наявності у неповнолітнього його посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб після фактичного фізичного затримання останнього, за підозрою у вчиненні дрібного хуліганства, умисно перевищив свої службові повноваження, що супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав невинуватим та виправдав поліцейського за ч. 2 ст. 365 КК, у зв’язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що наведені стороною обвинувачення докази у своїй сукупності повністю доводять вину особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, чому не дано належної оцінки судом апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ККС вказав, що ухвала апеляційного суду, як і вирок суду першої інстанції, не містять оцінки та аналізу щодо відповідності дій обвинуваченого вимогам статей 43-44 Закону «Про Національну поліцію», а саме:
- чи попередив заздалегідь поліцейський потерпілого згідно вимог ч. 2 ст. 43 Закону спочатку про застосування фізичної сили, а потім і спеціальних засобів (кайданків) та
- чи надав потерпілому достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського.
Виправдовуючи особу, суд першої інстанції у вироку підсумував, що під час судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням не було встановлено об’єктивних підстав вважати, що фізичний вплив і спеціальні засоби, застосовані ним до потерпілого, були неспівмірні з діями останнього. Зауважив, що дії потерпілого супроводжувалися агресивною поведінкою, погрозами поліцейським, нецензурною лайкою та фізичною протидією, тому застосування інспектором поліції фізичного впливу і спеціальних засобів (кайданків), були крайнім заходом, застосованим до затриманого, так як інші заходи, передбачені Законом та КУпАП, були неефективні.
ККС ВС вказав, що застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.
Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
Натомість прокурор в апеляційний скарзі зазначав, що обвинувачений застосував до потерпілого надмірну фізичну силу за відсутності будь-яких законних підстав, не попередив останнього про її застосування, а також про наслідки невиконання законних вимог працівника поліції, не надав потерпілому достатньо часу добровільно виконати законні вимоги працівників поліції та, вступивши з ним в словесну суперечку, безпідставно застосував фізичну силу, яка явно не відповідала обстановці.
Також прокурор звернув увагу на те, що потерпілий на момент подій був неповнолітньою особою, не був попереджений працівниками поліції про застосування відносно нього заходів примусу, а, крім того, з моменту застосування працівниками поліції надмірної фізичної сили, яка явно не відповідала обстановці, потерпілому неодноразово наносились тілесні ушкодження, внаслідок чого він перебував у стані стресу та не міг адекватно і повною мірою реагувати на події.
Апеляційний суд на такі доводи апеляційної скарги прокурора в ухвалі узагальнено вказав, що вони були предметом розгляду судом першої інстанції, у вироку на них надано вичерпну відповідь.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
