Про відсутність кваліфікуючої ознаки «вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище» статті 368 КК щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою свідчить той факт, що отримання неправомірної вигоди відбулося не в межах повноважень засудженого як начальника сектору реагування патрульної поліції, а під час здійснюваного ним патрулювання, що в жоден спосіб не пов’язано зі здійсненням адміністративно-господарських чи організаційно-розпорядчих функцій.
Зацікавленість особи у вчиненні щодо неї або на її користь певних незаконних дій не може вказувати на вимагання в неї неправомірної вигоди.
Тобто кваліфікуюча ознака вимагання у службових кримінальних правопорушеннях характеризується насамперед тим, що надавач неправомірної вигоди розуміє, що надає її за незаконні рішення, дії чи бездіяльність. У протилежному ж випадку вимагання виключається.
На це вказала колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 жовтня 2024 року по справі №404/8115/20.
Обставини справи
Обвинувачений як начальник сектору реагування патрульної поліції отримав на свій картковий рахунок 5000 грн неправомірної вигоди через іншого обвинуваченого, працівника патрульної поліції, від особи за непритягнення останньої до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП («п’яне» водіння авто).
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватими та засудив одну особу за ч. 5 ст. 27 – ч. 1 ст. 368 КК, а іншу – за ч. 1 ст. 368 КК.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що висновки судів про те, що обвинувачений як начальник сектору реагування патрульної поліції не є службовою особою, яка займає відповідальне становище, є неправильними. Стверджує, що було створено такі умови, за яких свідок вимушений був надати неправомірну вигоду, що вказує на наявність її вимагання.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд залишив без зміни ухвалу суду апеляційної інстанції.
ККС ВС зазначив, що обвинувачений вчинив інкриміноване йому діяння, здійснюючи патрулювання. Така діяльність не пов'язана із зайняттям ним посади. Жодних адміністративно-господарських чи організаційно-розпорядчих функцій він не здійснював.
Свідок в суді першої інстанції зазначив, що його автомобіль було зупинено раніше незнайомим йому працівником поліції, що вказує на те, що він надав неправомірну вигоду останньому як працівнику патрульної поліції, який під час патрульного чергування здійснив зупинку його автомобіля.
Відтак ККС вважає, що стороною обвинувачення безпідставно інкриміновано обвинуваченому таку кваліфікуючу ознаку ст. 368 КК як вчинення відповідного кримінально караного діяння службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Щодо тверджень сторони обвинувачення про те, що кримінальне правопорушення було вчинено із кваліфікуючою ознакою вимагання, а незгода судів попередніх інстанцій з цим аргументом не відповідає обставинам, встановленим в ході судового розгляду, то ККС зазначив, що зацікавленість особи у вчиненні щодо неї або ж на її користь певних незаконних дій не може вказувати на вимагання у неї неправомірної вигоди.
Тобто, кваліфікуюча ознака вимагання у службових кримінальних правопорушеннях насамперед характеризується тим, що надавач неправомірної вигоди розуміє, що надає її за незаконні рішення, дії чи бездіяльність. У протилежному ж випадку вимагання виключається.
Відповідно до п. 5 примітки до ст. 354 КК у ст. 368 КК під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Місцевим судом було встановлено, що свідок погодився надати засудженому неправомірну вигоду у розмірі 5000 грн та надалі надав її через пособника усвідомлюючи, що у такий спосіб він уникає настання для себе негативних наслідків, а саме – складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, тобто прагнув обійти встановлену процедуру здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, задовольняючи в такий спосіб власні незаконні інтереси.
Окрім цього, зі змісту обвинувального акту слідує, що засудженому було інкриміновано діяння, яке полягало у проханні надати неправомірну вигоду. З урахуванням цих обставин констатація судами попередніх інстанцій відсутності в діях засудженого такої кваліфікуючої ознаки ст. 368 КК як «вимагання неправомірної вигоди» є правильною.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
