ТЦК, приймаючи рішення про призов чоловіка, який був заброньованим за всіма правилами та мав відстрочку, діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, всупереч вимогам чинного законодавства.
Однак чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.
Таким чином, мобілізованого з порушенням законодавства чоловіка не можна звільнити з військової служби.
До такого висновку про ефективний спосіб захисту 2 квітня 2025 року дійшла колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Ольги Мінаєвої по справі №520/22722/24. Колегія також послалася на відому позицію Верховного Суду, що процедура призову є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи.
Історія справи
Чоловік у червні 2023 року був прийнятий на роботу оператором заправних станцій АЗС регіонального управління ПАТ «Укрнафта». Цей факт підтверджено судами першої інстанції і апеляційної інстанції.
Він мав відстрочку від призову строком до 28.08.2024 та перебував на спеціальному військовому обліку, про що свідчить довідка з місця роботи, наказ Мінекономіки «Про бронювання військовозобов`язаних за ПАТ «УКРНАФТА», супровідний лист з Генштабу ЗСУ, список військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання ПАТ «Укрнафта», лист Мінекономіки про бронювання працівників ПАТ «Укрнафта», а також надіслане на адресу ТЦК повідомлення про бронювання із долученим витягом з наказу Мінекономіки.
У травні 2024 року чоловік виїхав автобусом з Харкова до Ужгорода, але на блок-посту представниками ТЦК був затриманий та знятий з автобусу.
Позивач пред`явив особам, які його затримали, документи про відстрочку, проте наявність цих документів було проігноровано, позивача було доставлено до приміщення ТЦК, де здійснено його призов на військову службу. У подальшому позивач був доставлений до військової частини. Чоловік подав рапорт до військової частини про звільнення з військової служби, але йому відмовили.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 року визнано протиправним та скасовано наказ начальника ТЦК про призов позивача і зобов`язано військову частину звільнити його від проходження військової служби.
Суд першої інстанції виходив з того, що наказ ТЦК про призов прийнятий з порушенням пункту 1 частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимог Порядку бронювання військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМУ №76, без урахування всіх обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, суд першої інстанції вважав, що належним, ефективним та необхідним способом захисту порушених прав є зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби.
ТЦК подав апеляційну скаргу.
Що вирішив апеляційний адмінсуд
Згідно вже згаданого вище наказу Мінекономіки позивачу було надано відстрочку до 28.08.2024. Отже, як зазначив апеляційний адмінсуд, на момент прийняття наказу начальника ТЦК позивач мав відстрочку, а відтак, не підлягав призову на військову службу.
Колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи не містять доказів того, що позивач погодився вступити до лав ЗСУ в добровільному порядку.
Суд також вказав, що обов`язок перевірки наявності у особи відстрочки покладено на ТЦК, а тому відповідач мав перевірити право позивача на відстрочку, що не було зроблено.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що необізнаність ТЦК із наявністю у позивача відстрочки не спростовує того, що останній не підлягав призову згідно статті 23 Закону про мобілізацію.
Надаючи правову оцінку доводам ТЦК про те, що позивачем не було доведено наявність у нього бронювання, а ТЦК «не було відомо і не могло бути відомо» про наявність у позивача броні, колегія суддів зазначає, що останні є необґрунтованими.
Також колегія суддів апеляційного суду відхилила доводи про відсутність у ТЦК інформації щодо перебування чоловіка на спеціальному військовому обліку в системі «Оберіг», бо у матеріалах справи міститься лист ПАТ «Укрнафта», адресований ТЦК щодо надсилання повідомлення про бронювання позивача та про необхідність зарахування останнього на спеціальний військовий облік. Негативні наслідки можливої бездіяльності ТЦК стосовно невнесення відомостей про відстрочку до Реєстру «Оберіг» мають покладатися саме на державу та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на відстрочку.
Отже, за наслідками апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті наказу начальника ТЦК у частині призову позивача до військової частини діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, всупереч вимогам чинного законодавства.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ТЦК.
Апеляційний адмінсуд вказав, що у даному випадку визнання протиправним та скасування вищевказаного наказу буде належним способом захисту прав позивача.
Водночас, надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в частині зобов`язання військової частини звільнити позивача від проходження військової служби, колегія суддів під головуванням Ольги Мінаєвої вказала наступне.
Чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.
Зобов`язання військової частини звільнити від проходження військової служби позивача виходить за межі правовідносин щодо його призову на військову службу під час мобілізації.
Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і фактично створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
Також колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Таким чином, позовна вимога про зобов`язання військової частини звільнити від проходження військової служби позивача не відповідає суті порушеного права позивача, а відповідні висновки суду першої інстанції про задоволення таких вимог позивача є необґрунтованими та суперечать наведеному вище, констатував апеляційний адмінсуд.
Отже, апеляційний адмінсуд залишив у силі рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним і скасування наказу ТЦК про призов позивача, але скасував у частині його звільнення з військової служби.
Таким чином, за рішенням колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Ольги Мінаєвої з посиланням на відповідну позицію Верховного Суду, позивач, призваний з порушенням закону, має залишитися на військовій службі, що і буде, вочевидь, ефективним способом захисту його порушених прав.
Як раніше писала «Судово-юридична газета», Верховний Суд по справі №160/2592/23 вказав, що мобілізація без проходження військово-лікарської комісії – це не привід для звільнення з військової служби, і загалом встановлення факту порушення ТЦК процедури мобілізації не призводить до необхідності звільнення незаконно мобілізованого. «Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу» – підкреслили судді Верховного Суду.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
