Чоловік, маючи право на відстрочку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із постійним доглядом за своєю матір`ю, 29 січня 2025 року звернувся засобами поштового зв`язку до ТЦК із заявою та необхідними документами, які підтверджують право на відстрочку, щодо оформлення йому довідки про відстрочку у порядку, визначеному постановою Кабміну №560.
Крім того, 29 січня 2025 року позивач особисто з`явився за повісткою до ТЦК та, маючи при собі ще один примірник заяви щодо надання відстрочки, надав його представнику ТЦК.
Проте, такий примірник заяви було повернуто позивачу без прийняття до розгляду, а позивача направлено для проходження ВЛК, за наслідками якої 30 січня його відправлено для проходження військової служби.
Після прибуття у військову частину позивач повідомив відповідального працівника про протиправні дії керівництва ТЦК та про незаконну мобілізацію, а також про наявність у нього підстав для відстрочки від призову, показавши примірник заяви з додатками.
У військовій частині зазначили, що з цих підстав позивач не може звільнитися з військової служби на підставі поданого рапорту, оскільки така підстава відсутня в Законі «Про військовий обов`язок та військову службу».
Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що дії щодо його мобілізації є незаконними, оскільки він має право на відстрочку.
Зазначив, що він має на утриманні матір, яка відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о), а також витягу з постанови лікарсько-консультативної комісії за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду.
Зауважив, що ТЦК не надав позивачу можливості ознайомитися із наказом про мобілізацію та оскаржити його відповідно до чинного законодавства.
Що вирішив суд
Рішення по цій справі №460/2591/25 14 квітня 2025 року виніс Рівненський окружний адміністративний суд.
Як встановлено судом, чоловік перебував на військовому обліку в ТЦК як не придатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у військовий час.
У січні 2025 року позивач засобами поштового зв`язку надіслав до ТЦК заяву на ім`я голови комісії, начальнику ТЦК, про надання відстрочки від призову відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, яка відповідає заяві, затвердженій додатком 4 до Порядку №560.
До заяви долучено зокрема копію висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; копію витягу з постанови ЛКК; акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду тощо.
Вказані документи відповідають переліку документів, зазначених в підпункті 9 п. 1 додатку 5 до Порядку №560. Заява з додатками отримана ТЦК, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, в день прийняття спірного наказу начальника ТЦК у розпорядженні ТЦК була наявна заява позивача про надання йому відстрочки, яка підлягала розгляду комісією, а позивач – не підлягав призову.
Крім того, примірник заяви з додатками позивач пред`явив працівнику ТЦК 29.01.2025, прибувши за повісткою, однак заяву для реєстрації не прийняли, а повернули позивачу.
Суд бере до уваги, що ТЦК вказані обставини не заперечив та жодним чином не спростував, що свідчить на користь висновку про згоду ТЦК з викладом обставин позовної заяви.
Оскільки позивач особисто прибув до ТЦК за повісткою, то у суду відсутні підстави ставити під сумнів доводи позивача щодо пред`явлення працівнику ТЦК примірника заяви.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТЦК на момент початку проведення мобілізаційних дій відносно позивача (29.01.2025), а також на час прийняття спірного наказу від 30.01.2025 в частині мобілізації позивача, володів достатньою інформацією про те, що позивачем у встановленому порядку подано заяву про надання йому відстрочки від призову, а відтак, відповідно до абз. 9 п. 60 Порядку №560 позивач не підлягав призову на військову службу до ухвалення комісією відповідного рішення.
В матеріалах справи відсутні докази розгляду ТЦК заяви позивача про надання йому відстрочки та ухвалення комісією рішення за наслідками її розгляду до прийняття спірного наказу.
Таким чином, здійснюючи 30.01.2025 мобілізаційні дії відносно позивача та включаючи його до наказу від 30.01.2025 про призов, ТЦК діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, протиправно.
Статтею 19 Конституції передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що наказ начальника ТЦК в частині призову на військову службу позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, беручи до уваги неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, що кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАСУ), суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини від 30.01.2025 та зобов`язання прийняти рішення про виключення позивача зі списків особового складу, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, в межах спірних правовідносин порушене право позивача на належну процедуру призову, до вирішення поданої ним заяви про відстрочку. Водночас наявність чи відсутність підстав для надання відстрочки виходить за межі судового спору.
У зв`язку з цим суд зазначає, що на момент призову наказом начальника ТЦК на військову службу позивач був в статусі військовозобов`язаного, а після прийняття командиром військової частини наказу позивач набув статусу військовослужбовця.
Суд вважає, що вимоги про скасування наказу та зобов`язання звільнити позивача з військової служби виходять за межі правовідносин між ТЦК та позивачем щодо порядку його призову.
Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, а тому порушення ТЦК процедури призову не може бути самостійною та достатньою підставою для скасування наказу командира військової частини.
При цьому матеріалами судової справи не підтверджується, що військова частина станом на 30.01.2025 володіла будь-якою документально підтвердженою інформацією щодо звернення позивача із заявою до ТЦК про надання відстрочки.
Військовослужбовець реалізує своє право на звільнення з військової служби шляхом подання по команді відповідного рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення.
Разом з тим, в матеріалах судової справи відсутні докази звернення позивача до командира по команді (в порядку підпорядкування) з рапортом про звільнення з військової служби.
Факт здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю, яка потребує постійного стороннього догляду, при цьому не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону №2232-XII, яка визначає виключний перелік таких підстав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та про зобов`язання командира прийняти рішення про виключення зі списків особового складу не відповідають суті порушеного права позивача. Отже, такі вимоги задоволенню не підлягають.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 5.02.2025 у справі №160/2592/23.
Отже, суд визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК, але у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Як писала «Судово-юридична газета», Верховний Суд повідомив, що виніс рішення, з якого випливає, що встановлення факту порушення ТЦК процедури мобілізації не призводить до необхідності звільнення незаконно мобілізованого чоловіка з військової служби. Йдеться про справу №160/2592/23, постанову в якій винесли 5 лютого 2025 року колегія суддів – Сергій Уханенко, Олеся Радишевська та Ольга Кашпур.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
