Підсудність судам України є виключною в справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України. На це вказав Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2025 року по справі №369/13642/17 .
Верховний Суд розглядав касаційну скаргу компанії «S» у справі за позовом цієї компанії до двох фізичних осіб про визнання договору позики удаваним, договору дарування — фіктивним та визнання права власності на об’єкт нерухомості.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що позивач не довів спрямованості волі сторін правочину на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені договором позики. Оскільки позовні вимоги про визнання фіктивним договору дарування та визнання за компанією права власності на спірний об’єкт нерухомості є похідними від вимог про визнання договору позики удаваним правочином, тому такі вимоги задоволенню також не підлягають.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду на підставі п. 12 ч. 1 ст. 257 ЦПК, оскільки між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду, постанову суду апеляційної інстанції скасував, справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
В укладеному договорі сторони дійшли згоди про те, що спори, які виникають у зв’язку з невиконанням чи неналежним виконанням цього договору, підлягають вирішенню відповідно до процесуального права Шотландії.
Відповідно до договірної підсудності сторони заздалегідь своєю угодою можуть обрати будь-який судовий орган певної країни, який вони визнають компетентним при розгляді їх цивільної справи.
При цьому з аналізу статей 76, 77 Закону «Про міжнародне приватне право» випливає, що у випадку наявності між сторонами договору, в якому встановлена умова про договірну підсудність справи іноземним судам, суди України не мають права розглядати спори між сторонами спору, які уклали угоду про розгляд спорів у іноземному суді, за винятком випадків, коли такий спір відноситься до переліку справ, визначених у ст. 77 Закону, що підпадають під виключну юрисдикцію судів України.
Підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:
- якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, зокрема об’єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт (п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону «Про міжнародне приватне право»).
Отже, підсудність судам України є виключною в справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.
Тобто, спір між сторонами у цій справі виник насамперед з приводу вказаного нерухомого майна, а позовних вимог, які б стосувалися саме невиконання чи неналежного виконання умов договору позики, позивач не заявляв.
Водночас апеляційний суд не звернув уваги на те, що нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, у зв`язку із чим цей спір відповідно до ст. 77 Закону «Про міжнародне приватне право» підпадає під виключну юрисдикцію судів України. При таких обставинах відсутні підстави вважати, що указаний спір може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
