Касаційний адмінсуд Верховного Суду задовольнив позов кандидата Сергія Гудкова, який не пройшов співбесіди під час конкурсу до апеляційних судів, до ВККС – скасував рішення ВККС про визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адмінсуді, а також зобов’язав ВККС повторно розглянути питання з урахуванням правової оцінки Верховного Суду.
Як раніше писала «Судово-юридична газета», Сергій Гудков – адвокат, у минулому – експерт USAID та член 7-ої кадрової комісії, яка у 2021 році здійснювала атестацію прокурорів окружних прокуратур.
Під час співбесід до кандидата виникло багато запитань, пов’язаних з його як минулою, так і поточною діяльністю. Так, питання виникли у зв’язку з його бронюванням. 16 лютого 2025 року Сергій Гудков був безстроково заброньований наказом Мінекономіки за поданням Департаменту цифрового розвитку, інформаційної політики та туризму Одеської облдержадміністрації. При цьому Сергій Гудков не є держслужбовцем.
За час повномасштабного вторгнення адвокат двічі виїжджав за кордон (в Італію та Німеччину) як волонтер за поданням Черкаської обласної державної адміністрації для надання правничої допомоги переселенцям з України.
Сім’я кандидата, як випливає зі співбесід, проживає за кордоном.
Від Громадської ради доброчесності (ГРД) Сергій Гудков отримав негативний висновок.
Рішення КАС ВС від 25 серпня 2025 року по цій справі №990/301/25 ще може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду як до апеляційної інстанції.
Обставини справи
ГРД зазначила у висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «відповідність рівня життя задекларованим доходам», бо відсутня переконлива інформація про законні джерела походження його доходів.
Відповідно до Держреєстру фізичних осіб – платників податків Сергій Гудков у період з 2003 до 2022 роки отримав 139 021 грн доходу. Крім того, у 2015, 2017, 2020, 2021 роках він не мав жодного офіційного доходу.
Позивач у своїх поясненнях ГРД зазначив, що працював над довгостроковими проектами, які передбачали оплату за результатом (гонорар успіху), забезпечував своє життя за рахунок спільних коштів подружжя та коштів, заощаджених за попередні роки.
Додатково ГРД надала інформацію, що у декларації за 2022 рік кандидат відобразив два об`єкти незавершеного будівництва (дві квартири у місті Одеса). Однак у кандидата не було доходів у 2021 році, а до цього він мав незначні доходи.
Гудков пояснив, що спільно з дружиною набув майнові права на квартири площею 35 кв м та 47,8 кв м в Одесі на підставі договорів асоційованого членства у споживчих товариствах «Будова-фінанс» та «Будова-арт». Для сплати пайових внесків він у своїх інтересах та в інтересах цієї іншої особи уклав договір позики на суму 40 000 доларів США. Кошти було спільно повернуто протягом 2022-2023 років за рахунок доходів від підприємницької діяльності його та дружини.
Водночас ГРД вказувала, що кандидат у деклараціях за 2022, 2023 роки не зазначив відомостей про фінансові зобов`язання.
2 червня 2025 року ВККС у пленарному складі проведено співбесіду з Гудковим, яким його визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
ВККС зазначила, що Гудков у період з 2014 року і до моменту проведення співбесіди провадить індивідуальну адвокатську діяльність, а також обіймає посади в юрособах, що надають юридичні послуги.
За даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, рівень доходів кандидата, починаючи з 2014 року є відносно низьким. Зокрема, у 2014 році – 4635 грн, 2016 році – 2 грн, 2018 році – 7567 грн, 2019 році – 12 800 грн. Крім того, у 2015, 2017, 2020, 2021 роках кандидат не отримав жодного доходу.
Згідно з наданими поясненнями, кандидат у 2021 році отримав офіційний дохід у розмірі 59 541 грн від посольства США. Однак цей дохід не відображено в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків.
Отже, сумарний дохід позивача за 8 років (2014-2021 роки) становив 84 545 грн.
Кандидат зазначив, що дійсно мав незначний дохід у 2015-2021 роках. Протягом спільного життя з дружиною (до 2021 року включно) сім`я утримувалась за рахунок спільного бюджету подружжя, включаючи доходи від підприємницької діяльності, заробітну плату, грошові кошти, отримані від продажу належної їй нерухомості.
Під час співбесіди 6 травня з кандидатом обговорювалось питання відсутності офіційних доходів у 2015, 2017, 2020, 2021 роках.
На уточнювальне запитання щодо відсутності офіційних доходів у ці роки та одночасну наявність судових рішень у цих роках щодо здійснення представництва інтересів у судах Гудков пояснив, що здійснював адвокатську діяльність безкоштовно (pro bono). Крім того, у межах адвокатської діяльності він не є прямим отримувачем гонорару від клієнта, оскільки таким отримувачем є адвокатське об`єднання. Кошти АО накопичувались із метою їх використання, наприклад, у проектах автоматизації робочих процесів. Також він пояснив, що працює зі справами, що передбачають «гонорар успіху», в яких наразі тривають судові процеси.
На підтвердження отриманих дружиною доходів кандидат надав довідку з Пенсійного фонду від 15 квітня 2025 року (форма ОК-5). Згідно з цією довідкою з 2014 до 2021 року дружина кандидата отримала такі доходи: у 2014 році - 4 990 грн, 2015 році - 2 756 грн, 2016 році - 17 262 гривні, 2017 році - 38 400 грн, 2018 році - 36 269 грн, 2019 році - 46 750 грн, 2020 році - 93 652 гривні, 2021 році 78 847 грн. Усього за 2014- 2021 роки – 318 926 грн.
Оцінюючи наведені пояснення, ВККС взяла до уваги, що згідно з рішенням Приморського райсуду Одеси від 11 травня 2021 року позов дружини до Гудкова про розірвання шлюбу задоволено.
ВККС зазначила, що подружжя мало суттєві витрати. Згідно з відомостями з реєстрів, 20 січня 2018 року вони набули у спільну часткову власність квартиру у місті Одеса вартістю 1 297 800 грн. У 2021 році позивач з дружиною набули майнові права на ще дві квартири в місті Одеса. Згідно з наданими договорами асоційованого членства у споживчому товаристві «БУДОВА-АРТ» та «БУДОВА-ФІНАНС» від 16 червня 2021 року вартість майнових прав сукупно становила 1 270 877 грн.
Комісія не оминула увагою і той факт, що кандидат має двох дітей – 2011 і 2015 років народження, зробивши висновок про те, що підтримання навіть мінімального матеріального забезпечення потреб сім`ї з 4 осіб вимагає суттєвого рівня доходу.
Врешті ВККС у пленарному складі вказала на те, що з погляду стороннього спостерігача виникає обґрунтований сумнів у достовірності інформації про рівень справжніх доходів кандидата з 2014 до 2021 року, та водночас звернула увагу на співвідношення рівня життя кандидата і задекларованих доходів.
Позиція Верховного Суду
КАС ВС звернув увагу на наступне. Вища рада правосуддя розробила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), які затвердженні рішенням ВРП від 17 грудня 2024 року. Це рішення ВРП фактично розтлумачує показники, які визначені Законом «Про судоустрій і статус суддів» для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики судді.
Підставою для висновку про визнання Гудкова таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді слугувало те, що він не відповідає пункту 22 Єдиних показників для оцінки доброчесності, а саме критерію - «відповідність рівня життя задекларованим доходам».
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (зокрема від 10 листопада 2022 року у справі № 9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі №990/3/24) неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави.
В той же час Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що правова процедура (fair procedure – справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Межі дискреції ВККС у процесі розв`язання питання про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата) здійснювати правосуддя у відповідному суді не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією цього питання, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як кандидату на посаду судді, так і незалежному сторонньому спостерігачеві.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку рішення має демонструвати, приміром, що доводи / пояснення кандидата взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, якими мотивами та критеріями керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.
При цьому ч. 1 статті 88 Закону передбачено, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Отже, КАС ВС вважає, що вмотивованість рішення ВККС про визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав для визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАСУ, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень Комісії не є втручанням у її дискреційні повноваження (постанова від 11 липня 2024 року у справі №990/183/23).
У процедурі розв`язання Комісією питання про визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя, негативне рішення має містити не лише покликання на визначені законом підстави для ухвалення такого рішення, а й мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про наявність обставин, з якими пов`язується обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
Суд не заперечує, що ВККС відповідно до свого статусу вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, має право засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе для визнання цієї особи такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя.
Водночас Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ухвалюючи рішення про визнання Гудкова таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя, зазначивши про неспростовні сумніви, зумовлені незначним доходом позивача та його діями спрямованими на придбання об`єктів нерухомості, Комісія в оскаржуваному рішенні не надає жодної оцінки правочинам, спрямованим на продаж майна Гудкова та його дружини, та можливості витратити кошти, отримані в результаті реалізації вказаних правочинів на купівлю нового нерухомого майна.
Окрім того, рішення ВККС не містить беззаперечних обґрунтувань щодо неможливості позивача та його дружини повернути отриманий у 2018 року кредит у сумі 30000 доларів в період до кінця 2021 року.
Щодо набуття майнових прав на дві квартири в місті Одеса, відповідно до договорів асоційованого членства у споживчому товаристві «БУДОВА-АРТ» та «БУДОВА-ФІНАНС», вартість яких сукупно становить 1 270 877 грн, ВККС в спірному рішенні не встановила, хто саме став набувачем майнових прав, чи перебували ці особи на момент укладення договорів у шлюбі, та, відповідно співвідношення їх фінансового внеску з метою набуття вказаних прав як в момент укладення договору, так і до завершення здійснення відповідних виплат.
Знову ж таки, на думку КАС ВС, рішення ВККС не містить беззаперечних обґрунтувань щодо неможливості Гудкова повернути отриманий у 2021 року кредит у сумі 40 000 доларів в період до листопада 2023 року, з урахуванням доходів позивача у 2022-2023 роках, як і не оцінено доводів позивача щодо можливості передати майнові права кредитору у випадку неможливості сплатити кредит.
КАС ВС наголосив, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
При цьому вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим. Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 7 листопада 2024 року у справі № 990/124/24.
Врешті КАС ВС констатував передчасність висновків, що містяться в оскаржуваному рішенні, оскільки ВККС, на його думку, не надала належного обґрунтування щодо прийняття або відмови у прийнятті доводів Гудкова стосовно його доходів та, відповідно, можливості здійснювати правочини, спрямовані на отримання майнових прав.
«Суд висновує, що оскаржуване рішення Комісії не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування», зазначив КАС ВС.
Доводи Комісії стосовно того, що оскаржуване рішення містить покликання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивача критеріям, визначеним Законом, на підставі чого Комісія дійшла висновків про визнання Гудкова таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, як зазначив КАС ВС, спростовуються висновками Суду, наведеними вище в мотивувальній частині цього рішення.
Отже, КАС ВС позов Гудкова задовольнив і вказав, що ВККС при повторному розгляді повинна врахувати висновки, викладені в його судовому рішенні.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
