Рішеннями Конституційного Суду підтверджена конституційність повноважень Кабміну щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, виходячи з фінансових можливостей держави.
Зокрема, принцип законності передбачає застосування судами законів, а також нормативно-правових актів відповідних органів, в тому числі нормативно-правових актів Кабміну, виданих у межах його компетенції.
Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.
На цьому наголосив Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2025 року по справі №520/22317/23.
Обставини справи
Наказом від 9 серпня 2023 року позивача, старшого сержанта, звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 ч. 4 статті 26 (через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати службу).
Він звернувся до суду з позовом до військової частини, у якому просив зокрема:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати при звільненні одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 статті 15 Закону №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 25%в місячного грошового забезпечення за посадою позивача за кожний повний календарний рік служби;
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 19 травня 2023 року по 9 серпня 2023 року (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 66 календарних днів, одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2 684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабміну від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Вказав, що у період з 19 травня 2023 року по 9 серпня 2023 року (день виключення зі списків особового складу військової частини), відповідач нараховував йому грошове забезпечення у заниженому розмірі, а саме виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (станом на 1 січня 2023 року).
Оцінка судів
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов задоволено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення низки позовних вимог.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у частині перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 19 травня 2023 року по 9 серпня 2023 року, виходив з того, що з 29 січня 2020 року виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців – розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня календарного року.
Суди враховували постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, тобто відновлено його попередню редакцію.
Стосовно тієї обставини, що пунктом 2 Постанови Кабміну від 12 травня 2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабміну, затверджених постановою Кабміну від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабміну від 30 серпня 2017 року №704» були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, суди попередніх інстанцій зазначили, що положеннями вказаної Постанови №481 не надано зворотної дії в часі та можливості застосування її приписів, в тому числі в період з 29 січня 2020 року (дата набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18).
Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що в Постанові №481 не визначено, яким чином необхідно врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1 762 грн) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб за період з 29 січня 2020 року до 12 травня 2023 року (дата прийняття Кабміном Постанови №481).
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначеними змінами Кабмін повторно звузив зміст та обсяг існуючих прав військовослужбовців, оскільки унеможливив щорічний перерахунок грошового забезпечення зі зміною розміру прожиткового мінімуму, який визначається щорічно законом України про державний бюджет на відповідний рік, а відтак грошове забезпечення позивача необхідно обраховувати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 1 січня календарного року шляхом множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Доводи касаційної скарги військової частини
Військова частина подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій, неправильно застосували норму пункту 4 Постанови №704 (зі змінами внесеними згідно Постанови №481), виснувавши, що відповідач протиправно з 19 травня 2023 року по 9 серпня 2023 року визначав розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 Постанови № 704.
Вказує, що 12 травня 2023 року Кабміном було прийнято Постанову №481, якою, зокрема, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762 грн, та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Отже, після набрання чинності Постанови №481, розрахунок посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснюються, виходячи з фіксованої суми 1762 грн, без прив`язки до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доводить, що розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 19 травня 2023 року по 9 серпня 2023 року правильно розрахований та виплачений позивачу з урахуванням змін внесених у Постанову №704, тобто виходячи з розміру 1762 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Спірним у цій справі є питання щодо правомірності дій військової частини щодо обчислення та виплати позивачу з 19 травня 2023 року по 9 серпня 2023 року грошового забезпечення військовослужбовця, яке розраховане із розміру посадових окладів військовослужбовців, із застосуванням сталої розрахункової величини 1 762 грн, запровадженої Постановою №481, а не із розміру «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року», як це було передбачено пунктом 4 Постанови №704 до внесених змін.
Після відкриття провадження у цій справі Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справах № 280/8083/24, № 280/8605/24 та № 460/3942/24, від 04 липня 2025 року у справі № 120/8298/24 вже сформував висновок про застосування у спірний період пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481. Наведений висновок є релевантним до обставин цієї справи і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цього висновку.
30 серпня 2017 року Кабміном прийнято Постанову №704, яка передбачала з 1 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабмін прийняв Постанову №103.
Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, з 1 січня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд, зокрема, але не виключно, в постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».
У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Задовольняючи позовні вимоги в частині, що стосується перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 травня 2023 року по 9 серпня 2023 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у вказаному періоді відсутні підстави застосовувати для обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців розрахункову величину - 1762 грн, а необхідно застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Однак, 12 травня 2023 року Кабмін прийняв Постанову №481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 – 20 травня 2023 року – Кабміном замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
При цьому, Постанова №481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) не визнавалися, а тому підлягають застосуванню.
Таким чином, Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабміну щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Зокрема, як вказав КАС ВС, Конституційний Суд зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабміну, виданих у межах його компетенції.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.
Отже, КАС ВС вирішив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині є передчасними, оскільки постанов №481 є чинною, а тому підстав застосування попередньої редакції Постанови №704 у військової частини не було.
Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.
Отже, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу військової частини, а позивачу – відмовив у задоволенні позову.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
