Народні депутати готуються розглянути законопроект 14013 про кредитну історію. Відповідну рекомендацію прийняти законопроект за основу надав податковий комітет парламенту. Законопроект ініціювали народні депутати Ольга Василевська-Смаглюк, Данило Гетманцев, Андрій Мотовиловець та інші.
Як зазначають автори, метою посилення захисту прав позичальників, покращення обміну інформацією на кредитному ринку, заохочення відповідального кредитування та забезпечення цільового використання кредитної історії для оцінювання кредитоспроможності, управління кредитним ризиком і здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів.
Серед новел, за словами Василевської-Смаглюк, уточнення прав суб'єктів кредитної історії, зокрема права на доступ до своєї кредитної історії, порядок її зміни або видалення у разі включення до кредитної історії недостовірних даних, а також запровадження механізму «самозаборони» на отримання кредитів для захисту від шахраїв. «Якщо кредит попри заборону все ж видадуть – він буде вважатися недійсним (нікчемним)», підкреслила депутат.
Законопроектом пропонується врегулювати такі питання:
1) обсяг інформації, що включається в кредитну історію, регулярності її оновлення, строків зберігання даних у кредитній історії (до 10 років), порядку їх знищення;
2) права та обов'язки користувачів та постачальників даних, зокрема щодо обов’язкового регулярного оновлення інформації про виконання грошових зобов'язань;
3) права суб'єктів кредитної історії, включаючи право на доступ до своєї кредитної історії, порядок її зміни або видалення у разі включення до кредитної історії недостовірних даних;
4) правові наслідків (у вигляді нікчемності правочину) у разі укладення кредитного правочину з суб'єктом кредитної історії після поширення на ринку кредитування інформації про його небажання укладати кредитні правочини, механізм поширення такої інформації;
5) право близьких осіб суб'єкта кредитної історії, який зник безвісти за особливих обставин, на доступ до його кредитної історії (норма діятиме тимчасово, на період дії воєнного стану);
6) заборона використання інформації з кредитних історій третіми особами без згоди суб'єкта кредитних історій та санкції за порушення таких заборон;
7) порядок авторизації бюро кредитних історій, зокрема: встановлено вимоги до їх структури власності, бездоганної ділової репутації керівників та власників істотної участі, системи внутрішнього контролю, до забезпечення бюро кредитних історій кіберзахисту, інформаційної безпеки;
8) механізм транскордонного обміну даними з бюро кредитних історій за умови наявності згоди суб'єкта кредитної історії на такий обмін;
9) нагляд Національним банком за діяльністю з ведення кредитних історій та право застосовувати адекватні коригувальні заходи та заходи впливу за порушення вимог законодавства;
10) правові засади створення та функціонування публічного електронного реєстру – Реєстру бюро кредитних історій;
11) правові засади розкриття бюро кредитних історій інформації, що становить банківську таємницю, таємницю фінансової послуги.
Комітетом було визначено необхідність при підготовці законопроекту до розгляду у другому читанні доопрацювати положення щодо:
1) повідомлення суб'єктів кредитної історії про ліквідацію бюро, зокрема уточнити канали повідомлення та зміст інформації;
2) заміни вичерпного переліку держав, з якими може здійснюватися транскордонний обмін даними з кредитної історії, на перелік, встановлений Національним банком відповідно до погоджених вимог;
3) функціонування системи «самозаборони» у отриманні кредиту, в тому числі точки подання такої заяви, порядку та строків обміну інформацією про таку подану заяву між бюро кредитних історій, оплатності подання заяви;
4) уточнення переліку інформації, яка надається у формі кредитного звіту;
5) розширення можливості отримання страховиками інформації з бюро кредитних історій.
Водночас Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) парламенту надало чимало зауважень до цього законопроекту.
Зокрема, Закон «Про споживче кредитування» пропонується доповнити нормою, згідно з якою кредитодавець, новий кредитор мають право надати залученій ними колекторській компанії для донесення до споживача інформації про необхідність виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит при врегулюванні простроченої заборгованості інформацію з кредитної історії споживача, визначену пунктом 1 ч. 1 статті 6 Закону «Про кредитну історію». Колекторська компанія має право використовувати отриману від кредитодавця, нового кредитора інформацію лише з метою взаємодії із споживачем при врегулюванні простроченої заборгованості за договором про споживчий кредит, до якого залучена така колекторська компанія, або якщо споживач є представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем за таким договором про споживчий кредит. Використання колекторською компанією інформації з іншою метою є порушенням вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки).
Однак, на думку ГНЕУ, включення такого положення не відповідає переліку обмежень певних дій, які забороняється здійснювати кредитодавцям, новим кредиторам, колекторським компаніям та іншим особам, залученим до взаємодії зі споживачами. Крім того, у проекті нечітко визначено порядок передачі інформації про поручителів або спадкоємців, зокрема, передача такої інформації може бути необґрунтованою, оскільки їхня участь у врегулюванні заборгованості не має чіткого обґрунтування.
Також ГНЕУ підкреслило, що одним з ключових питань при регулюванні обігу інформації про кредитні історії є питання захисту і обробки персональних даних.
«В даному аспекті не викликає сумніву, що збір, обмін та зберігання персональних даних позичальника з метою оцінки його платоспроможності є допустимими з точки зору захисту прав інших осіб, суспільних інтересів. Водночас питання виправданості та масштабу державного втручання в приватне життя на предмет дотримання принципу пропорційності (ненадмірності) персональних даних щодо легітимної мети у супровідних документах до проекту не розглядаються», зауважили в ГНЕУ.
Зокрема, застереження викликає пропонований обсяг інформації, що складає кредитну історію.
«Виглядає незрозумілою необхідність збирання інформації про адресу фактичного місця проживання фізичної особи, ФОП; відомостей про поточну трудову діяльність та повідомлений суб’єктом кредитної історії рівень доходів; відомостей про цивільний стан суб'єкта кредитної історії та кількість осіб, які перебувають на його утриманні тощо.
Так само, пропоноване у проекті розширення переліку видів діяльності, які можуть здійснювати кредитні бюро і до яких можуть бути віднесені «надання послуг для мінімізації кредитних ризиків та оцінки кредитоспроможності суб'єктів кредитної історії з використанням інформації, що складає кредитну історію; розробка для Користувачів скорингових моделей та програмного забезпечення, необхідного для впровадження таких моделей; надання послуг для забезпечення верифікації та ідентифікації; надання послуг для запобігання та боротьби з шахрайством; надання статистичних та аналітичних послуг з використанням інформації, що складає кредитну історію», не дозволяє визначити зміст відповідних послуг, зокрема, те, чи підлягає використанню в ході їх надання персональна інформація, та, відповідно, оцінити допустимість її використання» – зауважили в експертному управлінні.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
