Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила імена 120 конкурсантів, які вийшли вперед по рейтингу до складу нового Верховного Суду. Незабаром Вища рада правосуддя проаналізує 30-ку фіналістів в кожен касаційний суд ВС.
Своїми враженнями від конкурсу і надіями на новий Верховний Суд з «Судово-юридичною газетою» в ексклюзивному інтерв'ю поділилася доцент кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, к. ю. н., кандидат на посаду судді Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду Наталія Антонюк.
– Які Ваші враження від конкурсу?
– Конкурс на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду був непростим як для учасників, так і для організаторів. Однозначно, кожен з учасників «виріс» професійно. Кожен день ми працюємо з низкою юридичних проблем. Проте є велика кількість питань, які залишаються поза нашою увагою через певну спеціалізацію в сфері юриспруденції. Участь в конкурсі сприяла тому, що кожен з нас досліджував і знайшов відповіді на ту частину юридичних проблем, яка залишалася поза нашою увагою.
Уже після перших етапів конкурсу я ділилася враженнями і говорила, що рада стати частиною процесу оновлення судової системи, оскільки участь в конкурсі не тільки дозволила випробувати себе в умовах гідної конкуренції, підвищити свій рівень знань, а сприяло стрімкому професійному вдосконаленню. Після наступних етапів моя думка не змінилася. Я переконана, що кожен з учасників отримав безцінний досвід, який позитивно вплинув на його професійне зростання.
– Який етап був самим непростим для Вас?
– Існує думка, що для науковців простим етапом було тестування, а найскладнішим — написання тексту рішення касаційної інстанції. Вчені, що працюють зі студентами, бачать хід здачі тестів, самі готують тестові завдання для проведення іспитів, модулів або заліків. Однак пасивна і активна участь в тестуванні істотно відрізняються. Я б, скоріше стверджувала, що перевагу в ході тестування мають ті учасники, які вміють вдало розподілити свій час і зібратися.
Що стосується написання рішення, то відомо, що вчені не готують рішень судів жодної з інстанцій. Однак у своїй практиці їм доводилося готувати висновки, відгуки, правові позиції з проблемних питань, що виникають у правозастосуванні. І знову ж таки вважаю, що перевагу на цьому етапі мали учасники з навичками тайм-менеджменту.
Етап проведення співбесід був складним в психоемоційному плані. Адже ти чекав своєї співбесіди разом з іншими учасниками, які іноді метушилися, обурювалися рішеннями ГРД, сперечалися з представниками ГРД, просто хвилювалися... Проте, видно, що «механізм конкурсу», супер чітка організація процесу (вже з моменту реєстрації намірів про участь в конкурсі) працює. Дійсно, співбесіди затягувалися до ночі. Однак кожен учасник бачив, що комісія працює, ніхто не займається особистими проблемами або іншими робочими питаннями, а проводить співбесіди. Мої колеги, які цікавилися конкурсом, неодноразово дивувалися, що по поверненню додому включали ютуб і думали, що це вже співбесіди в запису, а насправді ще тривала онлайн-трансляція.
– Що би Ви вдосконалили в процедурі?
– Складно було писати рішення від руки. Однозначно, складно було і перевіряти об'ємні рішення учасників. Знаю це з досвіду перевірок студентських робіт. Питання: чи спростилося б завдання, якби учасники конкурсу писали рішення на комп'ютері? Звичайно, частина проблем була б знята (учасник міг би виправляти, переставляти частини тексту, вирішилося б питання з читабельністю тексту). Однак варто звернути увагу і на протилежну сторону медалі. Адже крім того, що необхідно кожного учасника забезпечити ноутбуком, обмежити доступ до мережі Інтернет, могли б виникати питання про особисте написанні рішення.
Що б я змінила у процедурі конкурсу? Мабуть, треба було б подивитися, яким чином зменшити тривалість всіх етапів у часі. Все-таки конкурс тривав досить довго. Звичайно, велику кількість інформації ВККС отримувала від інших органів, цю інформацію треба було ще обробити і прийняти відповідні рішення. Та й кількість учасників була чималою. Однак все ж, мабуть, є варіанти, які б дозволили скоротити тривалість процедури в цілому.
– Які надії Ви покладаєте на новий ВС?
– Очевидно, що основним завданням, на реалізації якої повинен зосередитися Верховний Суд, є забезпечення сталості та єдності судової практики. Сьогодні існують певні труднощі з пошуком, співвідношенням позицій, які містяться в роз'ясненнях, інформаційних листах, постановах, узагальненнях діючих у вищих спеціалізованих судах і Верховного Суду України. У деяких випадках на сайтах вищих спецсудів викладені позиції з тих чи інших правових питань, однак на сайті Верховного Суду України щодо тих же проблем міститься інша позиція. Можна почути аргументацію стороною своїх позицій з посиланням на відповідне рішення вищого спецсуду, яке вже фактично не актуальне, оскільки Верховний Суд України має інший погляд на вирішення тієї ж проблеми.
Деякі правові позиції треба співвіднести з позиціями матеріального і процесуального права, рішеннями ЄСПЛ, прописати відповіді на складні питання, про які нічого не вказано вищими судовими інстанціями.
– Чи зможуть адвокати, науковці та судді за короткий час стати єдиною командою?
– Співпраця в рамках Верховного Суду майбутніх суддів, які мають досвід суддівської, наукової або адвокатської діяльності, обов'язково дасть позитивний ефект. Звичайно, на початку необхідно буде узгодити механізми такого співробітництва. Однак аналогічна ситуація мала б місце в будь-якому колективі, який повністю переформатується. Разом з тим всі учасники конкурсу до Верховного Суду мають великий життєвий досвід, вони здатні працювати в команді і кожен з них усвідомлює ті надії, які покладає на Верховний Суд суспільство.
Однозначно потрібно використовувати потенціал усіх нових суддів Верховного Суду: і старших, які мають величезний досвід, і молодших, які більш здатні до змін, введення нового, і адвокатів, які відразу оцінюють аргументи обох сторін в процесі, і вчених, які бачать підводні камені в певній юридичній проблемі, і суддів, які вже роками вели процес. Розумію, що на початку шляху новому Верховному Суду буде нелегко. Але, мабуть, ніхто і не розраховує на те, що буде легко. Зміна іміджу судової гілки влади, відновлення до неї довіри — завдання більш складне, ніж побудувати щось з нуля.
– Що ще необхідно зробити, щоб ВС зміг повноцінно розпочати роботу?
– Очевидно, що перш за все мова йде про прийняття відповідних процесуальних підстав, тобто процесуальних кодексів, як основи функціонування Верховного Суду. Перехід з чотириланкової до триланкової моделі судочинства вимагає законодавчих змін. Деякі депутати вказують на велику кількість правок до текстів кодексів. Але це й не дивно. Адже мова йде про великий пласт законодавчого матеріалу.
Про зміни в КПК я вже неодноразово відзначала, що в цілому позитивно оцінюю пропоновані новації. Деякі конкретні зауваження є, я їх озвучувала і направляла для можливого урахування. Однак, повторюся, що в цілому вважаю пропоновані законопроекти обдуманими.
Як тільки новий Верховний Суд буде створений, необхідно сформувати і апарат Суду. Потрібно забезпечити передачу документів з ВСУ і касаційних судів новому Верховному Суді.
Необхідно вжити всіх заходів для забезпечення кадрового супроводу етапу передачі документів, запуску електронного діловодства Верховного Суду відповідно до змін в процесуальних кодексах.
Життєво необхідне інформування суспільства про діяльність вищої судової інстанції в цілому. Мова йде не про змістовний аналізі ходу розгляду конкретних справ, а про контури загальної палітри проблем, які обговорювалися і рішень, прийнятих за результатами розгляду таких проблем. Верховний Суд повинен бути відкритим для громадян. Ідею, яка була реалізована в ході конкурсу до Верховного Суду про максимальну відкритість для суспільства, необхідно зберегти.
Раніше, адвокат Ганна Вронська поділилася своїми враженнями від конкурсу.
Також адвокат Іван Міщенко надав ексклюзивний коментар «Судово-юридичній газеті» про свої враження від конкурсу.
До них приєднався адвокат Сергій Жуков, що розповів, з якими труднощами він зіткнувся і які надії покладає на новий ВС.
Даний список доповнили ще член Ради суддів України, суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко, розповівши про очікування, які покладає на новий ВС, і професор кафедри юстиції Київського національного університету ім. Т. Шевченка, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини Олександра Яновська.
Відзначимо, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Міжнародного гуманітарного університету, доктор юридичних наук, професор Тетяна Анцупова також розповіла про своє бачення початку роботи нового ВС.
