Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, яке дозволяло арешт рухомого, нерухомого майна та грошових коштів відповідачів у межах суми позову. Рішення стало відповіддю на спір щодо забезпечення позовних вимог, де апеляційний суд помилково вважав такий арешт подвійним забезпеченням. Верховний Суд роз’яснив, що грошові кошти є частиною майна, а одночасний арешт кількох видів майна є законним і обґрунтованим за наявності загрози невиконання судового рішення.
Суть справи
У справі, що розглядалася, позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вона просила накласти арешт на грошові кошти, а також на рухоме та нерухоме майно відповідачів у межах заявленої суми позову. Суд першої інстанції задовольнив цю заяву, наклавши арешт на майно та рахунки відповідачів. Однак апеляційний суд скасував це рішення, аргументуючи, що одночасне накладення арешту на кошти та майно призводить до подвійного забезпечення позовних вимог, що, на їхню думку, суперечить вимогам закону щодо співмірності заходів забезпечення.
Позиції сторін
Позивачка наполягала на необхідності арешту майна та коштів відповідачів, щоб запобігти можливим недобросовісним діям, які могли б ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення на її користь. Суд першої інстанції підтримав цю позицію, встановивши, що між сторонами існує спір і є реальна загроза невиконання рішення суду. Натомість апеляційний суд вважав, що арешт одночасно майна та коштів є надмірним і порушує принцип співмірності, передбачений законодавством.
Позиція Верховного Суду
Касаційний цивільний суд (КЦС) Верховного Суду скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі ухвалу суду першої інстанції. Верховний Суд наголосив, що відповідно до глави 13 Цивільного кодексу України грошові кошти є різновидом майна, тому їх арешт разом із рухомим і нерухомим майном у межах суми позову не є подвійним забезпеченням. Такий захід є обґрунтованим за наявності реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення.
Згідно з частинами 1 і 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК), суд має право вжити заходи забезпечення позову за заявою учасника справи, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або захист прав позивача. Пункт 1 частини 1 ст. 150 ЦПК передбачає, що позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать відповідачу. Процесуальний закон не забороняє одночасне застосування кількох видів забезпечення позову, якщо вони не перевищують меж позовних вимог і не порушують баланс інтересів сторін.
Що вирішив суд
Встановивши наявність спору між сторонами та реальну загрозу невиконання судового рішення, Верховний Суд підтвердив обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти відповідачів визнано законним і таким, що відповідає позовним вимогам. Постанова Верховного Суду від 6 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25) залишила в силі ухвалу суду першої інстанції, скасувавши рішення апеляційного суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
