Верховний Суд представив огляд актуальної судової практики КЦС ВС за вересень 2025 року, де відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах про захист честі, гідності і ділової репутації, констатовано, що використання (обнародування) імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, заборонено до набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Така заборона діє незалежно від наявності суспільного інтересу до інформації та публічного статусу особи. При цьому захист порушеного права має бути пропорційним – достатнім є видалення лише посилань на ім'я особи, а не всієї публікації;
– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що Договір купівлі-продажу транспортного засобу може бути визнано недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, якщо продавець умисно замовчав інформацію щодо істотних недоліків автомобіля (невідповідність VIN-кодів, заміна агрегатів, конструктивні зміни кузова тощо), про які йому було відомо на момент укладення договору. При цьому необізнаність покупця про такі недоліки та відсутність експертного огляду автомобіля перед купівлею не є підставою для відмови в задоволенні позову за умови доведення факту обману з боку продавця
– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, звернено увагу на те, що при реорганізації державного підприємства шляхом приєднання до іншої юридичної особи правомірним є звільнення працівників, які не задіяні у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах, без надання пропозицій щодо іншої роботи, якщо таке рішення прийнято уповноваженим органом управління;
– у спорах, що виникають із житлових правовідносин, вказано, що військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі 20 років і більше, перебуває на квартирному обліку та займає службове житло, має право на виключення цього житла з числа службового й забезпечення ним для постійного проживання. При цьому посилання на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового є необґрунтованим, оскільки військовослужбовець вже забезпечений цим службовим житлом у порядку черговості;
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовця, отримане одним із подружжя під час перебування у шлюбі за період полону, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо ці кошти були повністю використані в інтересах сім'ї (на потреби дітей, ремонт спільного житла, придбання майна) під час перебування у шлюбі, вони не підлягають поділу. При цьому подружжя зберігає право на поділ майна, придбаного за ці кошти, яке наявне і належить їм на праві власності;
– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що:
у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, незалежно від реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Особа, шлюб з якою було розірвано за рішенням суду, що набрало законної сили до моменту відкриття спадщини, не входить до кола спадкоємців першої черги за законом, як той із подружжя, хто пережив спадкодавця, оскільки на момент відкриття спадщини не перебувала в шлюбі зі спадкодавцем;
зобов'язання спадкодавця вчинити дії щодо відновлення нерухомого майна до становища, яке існувало до його пошкодження, не припиняється внаслідок його смерті й переходить до його спадкоємців;
– щодо застосування норм процесуального права зауважено, що:
при розгляді позову про звільнення майна з-під арешту не є обов'язковим залучення всіх спадкоємців померлого власника майна, оскільки звільнення майна з-під арешту не впливає на спадкові права та обов'язки спадкоємців, обсяг спадкової маси, арешт є лише тимчасовим обмеженням права власності. Процес зняття арешту може бути продовжений як кожним спадкоємцем окремо, так і всіма разом;
вимоги про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміну опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна, які вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, підлягають розгляду судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних, оскільки є продовженням процедури визнання особи недієздатною та потребують такого ж рівня процесуальних гарантій;
строк на апеляційне оскарження рішення суду для прокурора, який діє як представник держави в особі органу місцевого самоврядування, обчислюється з дати отримання судового рішення безпосередньо органом місцевого самоврядування як відповідачем у справі, а не з моменту виявлення прокурором такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
