Херсонський апеляційний суд розглянув справу щодо стягнення аліментів на навчання повнолітньої дівчини, яка навчається в Польщі. Позивачка просила встановити обов'язок відповідача сплачувати аліменти, оскільки він не надає фінансової допомоги, хоча має таку можливість. Про це розповіли у суді.
Суть справа
Громадянка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на навчання повнолітньої доньки у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на її утриманні знаходиться повнолітня донька, яка на даний час навчається на денній контрактній формі навчання в приватному закладі вищої освіти у м. Варшава, Польща.
Вартість навчання за рік складає 8000,00 євро. Донька проживає у гуртожитку в м. Варшава, в якому вартість одного місяця проживання складає 1396,12 злотих. Позивач вказує, що вона не має фінансової можливості та достатніх доходів, щоб самостійно утримувати дочку на час її проживання в м. Варшаві у зв’язку з її навчанням, а батько дитини будь-якої матеріальної допомоги дитині не надає, хоча має таку можливість. З відповідачем в добровільному порядку не досягнуто умов матеріального забезпечення повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, тому позивач просила стягнути з відповідача аліменти.
Рішення міського суду
Рішенням міського суду позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача аліменти на утримання доньки, що продовжує навчання у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.01.2025 року до закінчення навчання дівчини, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку. В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Не погодившись із вказаним рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу з відповідним обґрунтуванням. Позивачка також звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Розгляд справи у апеляційному суді
Студентка звернулась із заявою до суду, якою просила у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити. Зазначила, що весь час вона мешкала і мешкає з матір’ю, окрім днів навчання, всі витрати за навчання, проживання в гуртожитку, харчування, купівлю навчальної літератури, одягу, поповнення мобільного зв`язку, інтернету, купівлю проїзного на транспортний засіб у Варшаві, автобусні квитки на проїзд з Польщі до України здійснює мати.
Апеляційний суд проаналізувавши докази у справі, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Судом встановлено, що повнолітня донька сторін по справі є студенткою 1-го курсу, 1-го семестру денної форми навчання за програмою бакалавра з менеджменту в академічному році 2024/2025 в Академії Леона Козьмінського м. Варшава, Польща. Очікувана дата завершення навчання 30.09.2027 рік. Студентка сплатила плату за поточний семестр навчання у розмірі 17200 злотих. Плата за навчання на осінній семестр 2024/2025 становить 17200 злотих, на весняний семестр 2024/2025 становить 17200 злотих (загалом 34400 злотих). Плата за навчання в наступному році становитиме 39000 злотих.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов’язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Колегія суддів зазначила, що міський суд встановив, що повнолітня дочка сторін у справі з 01.10.2024 року є студенткою денної контрактної форми навчання, яка на період навчання проживає у гуртожитку в м. Варшава та у зв’язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги.
Судом також встановлено, що відповідач має стабільний заробіток, у користуванні його сім’ї є житло, транспортний засіб, має на утриманні неповнолітню дитину.
Врахувавши рівність обов’язків батьків щодо утримання повнолітньої доньки, її матеріальне становище, яка на час подання позову досягла 18 років і навчається за денною формою навчання та не має можливості працювати, а тому потребує матеріальної допомоги, виходячи з принципу розумності та справедливості, взявши до уваги матеріальне становище відповідача, а саме наявність постійної роботи, наявність утриманця - малолітню дитину, матеріальне становище позивачки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про спроможність відповідача сплачувати аліменти на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача.
При цьому, як зазначила колегія суддів, суд відмовив в задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог (в стягненні аліментів в заявленому розмірі частини), вважаючи, що в такому розмірі відповідач не спроможний сплачувати аліменти, оскільки має на своєму утриманні малолітню дитину.
Апеляційний суд погодився із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю узгоджуються із наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.
При цьому, як вказує апеляційний суд, відповідачем не було надано доказів того, що на його утриманні перебувають його батьки пенсіонери, а наявність лише копій пенсійних посвідчень не може свідчити про те, що батьки перебувають на утриманні відповідача, а з квитанцій, наданих відповідачем про переказ коштів з одного банківського рахунку на інший, достеменно встановити факт утримання батьків на його утриманні неможливо, про що правильно зазначив суд першої інстанції, надаючи правову оцінку дослідженим доказам. Оскільки відповідачем на підтвердження обставин утримання своїх батьків пенсіонерів не було надано належних та допустимих доказів, у суду першої інстанції не було підстав враховувати батьків відповідача його утриманцями.
Колегія апеляційного суду відхилила доводи відповідача про те, що він вимушений нести витрати на оренду житла в м. Одесі, м. Миколаєві та утримання квартири в м. Херсоні, що впливає на його фінансову спроможність сплачувати аліменти на повнолітню доньку, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач має заробіток, який свідчить про його належну матеріальну забезпеченість та спроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Апеляційний суд не прийняв доводів апеляційної скарги позивачки щодо платоспроможності відповідача сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі частини від усіх видів доходу відповідача, оскільки суд, визначаючи розмір аліментів, врахував рівність обов’язків батьків щодо утримання дитини, взявши до уваги матеріальний стан позивачки, яка також має стабільний заробіток розмір якого перевищує мінімальний, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку, що відповідає принципу розумності і справедливості.
Разом з цим, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що розмір аліментів на повнолітню доньку сторін справи, яка продовжує навчання не може бути нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки мінімальний розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений, на чому слушно зауважив відповідач в своїй апеляційній скарзі.
За результатами апеляційного розгляду, апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задоволено частково.
Рішення міського суду змінено, виключено із резолютивної частини рішення - але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В решті рішення суду залишено без змін (справа № 766/17/25).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
