Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої за обвинуваченням у таємному викраденні чужого майна в умовах воєнного стану та у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище.
Суть справи
Провадження стосувалося дій громадянки України, яка у травні 2022 року, перебуваючи в магазині, привласнила мобільний телефон, залишений потерпілим на прилавку. Телефон містив банківську картку та паспорт власника, що давало можливість встановити його особу. Незважаючи на це, жінка забрала майно, покинула магазин і не відповіла на подальші дзвінки потерпілого та його матері, що свідчило про усвідомлене таємне заволодіння майном у момент, коли власник міг повернутися за забутим телефоном.
У ході досудового розслідування цього епізоду обвинувачена звернулася до слідчого, який проводив розслідування, з пропозицією «вирішити питання» щодо непритягнення її до відповідальності. Спочатку вона письмово зазначила суму, яку готова передати, а згодом принесла до кабінету слідчого 2000 грн і поклала їх на робочий стіл. Слідчий повідомив керівництво та діяв у межах контролю за вчиненням злочину. Факт передачі коштів був зафіксований негласними слідчими діями.
Суд першої інстанції визнав жінку винною у крадіжці в умовах воєнного стану та у наданні неправомірної вигоди слідчому. Апеляційний суд підтвердив винуватість щодо неправомірної вигоди, а епізод крадіжки закрив у зв’язку з набранням чинності Законом № 3886-IX, яким кримінальна відповідальність за дрібні викрадення була декриміналізована.
Позиції та висновки Верховного Суду
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, наголосив на межах свого перегляду: він не вправі переоцінювати докази або встановлювати нові фактичні обставини, а має перевірити лише правильність застосування норм матеріального та процесуального права та належність мотивування рішень. Суд встановив, що доводи захисту фактично спрямовані на заперечення встановлених судами фактів, що виходить за межі касаційної компетенції.
Щодо епізоду з викраденням Верховний Суд підтвердив правильність висновків судів про те, що поведінка обвинуваченої не відповідала ознакам знахідки. Вона діяла як особа, що привласнила річ, яка не вибула з володіння власника, перебувала у відомому місці і містила документи, що давали змогу безпомилково встановити власника. Вказані обставини свідчили про умисне таємне заволодіння чужим майном. Водночас Суд погодився з апеляційним судом щодо закриття провадження за цим епізодом у зв’язку з декриміналізацією, оскільки вартість викраденого не досягала нового порогу кримінальної караності. Суд зазначив, що застосування цієї підстави закриття не погіршує становища обвинуваченої та не створює для неї жодних негативних правових наслідків, а тому немає підстав вимагати закриття провадження з реабілітуючих мотивів.
Стосовно надання неправомірної вигоди Верховний Суд погодився з висновками нижчих судів про наявність у діях обвинуваченої прямого умислу. Суд звернув увагу на те, що особа була обізнана зі статусом слідчого: він представився, проводив її допит, а вона підписала відповідний протокол. Це, у поєднанні з її поведінкою, свідчило про усвідомлення нею можливостей службової посади слідчого та очікування впливу на результати провадження.
Суд також підкреслив, що обставини справи не підтверджують існування провокації з боку правоохоронців, оскільки саме обвинувачена ініціювала пропозицію та передачу грошей, а слідчий не схиляв її до протиправної поведінки.
Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та вмотивованими, а істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час їх ухвалення не допущено.
Кваліфікація дій обвинуваченої за статтею, що криміналізує надання неправомірної вигоди службовій особі, визнана правильною. Доводи захисту щодо відсутності складу злочинів Верховний Суд визнав необґрунтованими.
У підсумку Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів нижчих інстанцій — без змін, підтвердивши тим самим як законність кваліфікації дій обвинуваченої, так і правомірність закриття провадження в частині крадіжки у зв’язку зі змінами законодавства.
Детально ознайомитись з постановою ВС у справі № 688/2554/22 можна за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
