У сучасному українському законодавстві заповіт залишається основним інструментом реалізації права особи розпоряджатися своїм майном після смерті. Він дозволяє не лише визначити спадкоємців, а й встановити умови, за яких ті можуть набути права на спадщину.
Міністерство юстиції України пояснює, що згідно з положеннями Цивільного кодексу України, заповідач має право призначати своїми спадкоємцями будь-яких фізичних осіб — незалежно від наявності з ними родинних чи сімейних зв’язків. Водночас він може позбавити спадкового права будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Винятком є лише ті, хто має право на обов’язкову частку у спадщині. До них, відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу, належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова або вдівець та непрацездатні батьки — вони отримують щонайменше половину тієї частки, яка належала б їм при спадкуванні за законом.
Особливістю українського спадкового права є можливість скласти заповіт з умовою. Як передбачено статтею 1242 Цивільного кодексу, заповідач має право обумовити виникнення права на спадщину певною подією або фактом — незалежно від того, чи пов’язана ця умова з поведінкою спадкоємця. Наприклад, це може бути проживання у певному місці, наявність інших спадкоємців, народження дитини, здобуття вищої освіти тощо.
Однак важливо пам’ятати, що така умова повинна існувати на момент відкриття спадщини. Якщо ж визначена в заповіті умова суперечить закону або моральним засадам суспільства — вона вважається нікчемною, тобто юридично недійсною. Крім того, особа, призначена спадкоємцем у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною лише на тій підставі, що не знала про неї або не могла вплинути на її настання.
Заповідач також може охопити своїм розпорядженням не тільки майно, яке має на момент складення заповіту, але й те, що може з’явитися у нього в майбутньому. Він може розподілити усю спадщину або її частину. Якщо у заповіті визначено лише розподіл прав, то до спадкоємців переходить і відповідна частка обов’язків, пропорційна до отриманого майна, згідно зі статтею 1236 Цивільного кодексу.
Таким чином, українське законодавство дозволяє громадянам гнучко розпоряджатися своєю спадщиною, враховуючи не лише майнові аспекти, а й індивідуальні побажання, цінності та життєві обставини. Однак заповідачу важливо чітко сформулювати умови, щоб вони не суперечили закону, і забезпечити правову визначеність для спадкоємців.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
