Питання звільнення працівників у зв'язку зі скороченням штату можуть виникати в різних ситуаціях, зокрема коли працівник перебуває на лікарняному або у відпустці. Важливо знати, які правила діють у таких випадках, щоб уникнути порушень трудового законодавства.
У Держпраці пояснюють, що у разі скорочення штату працівника, якщо з моменту попередження вже минуло два місяці, але працівник хворіє, звільнення все одно можливе.
Під час воєнного стану закон дозволяє звільняти працівників навіть під час їх тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Водночас, важливо дотримуватися правил, зазначивши дату звільнення, яка повинна бути першим робочим днем після завершення непрацездатності або відпустки. Однак, звільнення не допускається під час відпустки, пов'язаної з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до трирічного віку. Це важлива особливість, яку потрібно враховувати при звільненні працівника в таких умовах.
Як звільнити працівника, який залишився на ТОТ?
У Держпраці зазначають, що працівників, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, роботодавець може перевести на простій, надати їм відпустку без збереження заробітної плати, а також призупинити чи припинити трудові відносини.
Важливо враховувати, що Кодекс законів про працю України доповнено пунктом 8-3 статті 36. Ця норма дозволяє звільнити працівника у випадку його відсутності на роботі понад чотири місяці поспіль, якщо відсутні відомості про причини такої неявки.
При цьому значення не має, чи були ці причини поважними.
Для законності звільнення роботодавець зобов’язаний увесь час відсутності відображати у табелі як неявку з нез’ясованих причин.
Крім того, слід подбати про документальне підтвердження ситуації. З цією метою рекомендується періодично складати відповідні акти про відсутність працівника.
У випадку звільнення працівників з підстав, які кваліфікуються як звільнення (розірвання трудового договору) з ініціативи роботодавця, діють певні обмеження на звільнення окремих категорій працівників.
Зокрема, частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
