Велика Палата Верховного Суду розглядає близько 80 справ на тиждень. Це та кількість справ, які Верховний Суд Великобританії розглядає за рік, а Верховний Суд Канади — за два роки. Тому наразі пошук інструментів зменшення навантаження на ВП ВС є чи не найактуальнішим питанням для суддів.
Загалом на розгляд Великої Палати надійшло приблизно 2300 справ, з них половина стосуються визначення юрисдикції, — зазначено під час VII Судового форуму, що проходив 16 листопада.
«На сьогоднішній день більшість юрисдикційних конфліктів вже врегульовані Великою Палатою. Найскладніші з них були пов’язані із земельними відносинами, спорами за участі органів місцевого самоврядування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, Пенсійного фонду, реєстраційної служби, органів соціального забезпечення і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. ВП ВС сформувала практику, яка позитивно сприймається бізнесом, банківським сектором і великими платниками податків», — зазначив секретар Великої Палати Всеволод Князєв.
За його словами, з наступного року, визначивши юрисдикцію спору, ВП ВС буде повертати справи до відповідних касаційних судів для розгляду їх по суті, і це буде одним із механізмів зменшення навантаження на ВП.
Нагадаємо, раніше в інтерв’ю нашому виданню В.Князєв розповів, яким чином справа розподіляється між суддями, якщо скаржник посилається на порушення правил юрисдикції.
Відповідно до закону, Велика Палата є судом апеляційної інстанції при розгляді зразкових справ. Хоча наразі їх небагато, проте за своєю правовою природою вони дуже складні — як правило, у зразкових справах до апеляційної скарги приєднуються десятки, а то й сотні осіб.
«Можете уявити складність процесу: суд має роз’яснити права, з’ясувати думку кожного з учасників процесу з приводу того чи іншого клопотання, вислухати їхні аргументи і таке інше. Розгляд зразкової справи у засіданні може тривати 12 годин чи навіть більше. Це теж уповільнює роботу Великої Палати, тому ми будемо думати над тим, як виходити з цієї ситуації».
Одне з таких засідань раніше висвітлювала «Судово-юридична газета»: розгляд зразкової справи щодо відмови Державної міграційної служби у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки тривав 10 годин, а до апеляційної скарги долучились дванадцять скаржників, при тому деякі з них мали одразу декілька представників.
Крім того, Велика Палата розглядає апеляційні скарги на рішення, ухвалені Касаційним адміністративним судом як судом першої інстанції. У такому порядку судді також вбачають причину надмірної завантаженості, тому пропонують внести до нього певні корективи.
«Ми звернулися до законодавця із пропозицією все ж зробити Велику Палату судом касаційної інстанції, КАС, відповідно, — апеляційної, а Київський апеляційний адміністративний суд — судом першої інстанції у цій категорії справ», — повідомив В.Князєв.
Однією з новел процесуального законодавства стало поняття «виключна правова проблема» — до моменту набуття чинності новими кодексами такого поняття не існувало. Разом з тим, законодавство не містить чітких критеріїв визначення «виключності», а там, де є оціночні поняття, неминуче виникають труднощі при їх застосуванні та тлумаченні на практиці.
«Були міркування щодо необхідності виписати їх, закріпити у процесуальному документі — у відповідній ухвалі про прийняття справи до провадження або, навпаки, про її повернення. Але потім від цієї ідеї ми відмовилися, принаймні поки що, оскільки пройшов ще досить незначний проміжок часу від початку роботи нового ВС і ми можемо помилитися», — зазначив суддя Великої Палати Віталій Уркевич.
Проте певні орієнтири для себе судді ВП ВС все ж з’ясували і вважають, що дійти висновку про наявність у справі виключної правової проблеми можна, зважаючи на певні кількісні та якісні показники, такі як значна кількість подібних справ, невизначеність правового регулювання або необхідність застосування аналогії закону чи права.
«Як на мене, доволі яскравим прикладом виключної правової проблеми є справи за участі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Їх розглядають суди трьох юрисдикцій, оскільки є різні конфігурації позивачів та відповідачів по справі», — пояснив В.Уркевич.
На думку В.Князєва, єдиний підхід до розуміння «виключності» на практиці себе не виправдовує, оскільки це питання має вирішуватись у кожній окремо взятій справі з урахуванням усіх її обставин та особливостей. «Ми вирішуємо питання наявності у справі виключної правової проблеми шляхом голосування – кожен суддя має висловити свою позицію з приводу того, яке значення ця справа має для практики. Раніше поріг прийняття справ на цій підставі до провадження Великої Палати був занижений, проте зараз ми стали більш критично ставитись до цього питання», — зауважив він.
З цього приводу раніше висловлювався і суддя ВП ВС Олег Ткачук. Він зауважив, що, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності у справі виключної правової проблеми, Велика Палата спирається на власний досвід, вивчає матеріали справи та теоретичні розробки, що стосуються відповідного питання.
Також О.Ткачук вважає, що оціночні поняття, тлумачення яких відбувається на розсуд суду, — все ж явище позитивне. «Суб’єктивна думка суддів Великої Палати допомагає об’єктивно вирішити справу», — вважає він.
Серед іншого судді Великої Палати дискутували між собою і з приводу того, що слід вважати подібними правовідносинами. З цього приводу існували правові позиції Верховного Суду України, відповідно до яких подібними є правовідносини, де є тотожними предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і так далі.
«Ми поглянули на це питання дещо з іншого боку і дійшли висновку, що не слід розрізняти поняття «подібні» та «тотожні правовідносини». Адже не може бути двох однакових справ, і якби ми стали на позицію, що правовідносини мають бути тотожними, то фактично жодної постанови про відступлення від висновків ВСУ ми не могли б прийняти», — вважає Віталій Уркевич.
Зазначимо, що Велика Палата відійшла від висновків ВСУ, зокрема, у питаннях щодо порядку застосування так званого «закону Савченко», виселення зі службового житла,
Окрім того, вже були випадки, коли касаційні суди підіймали питання щодо відступлення від висновків Великої Палати ВС.
«Такі справи ми повернули, зазначивши, що необхідності у цьому немає. Позиція ВП є послідовною, відповідне законодавство не змінювалося, і тому це питання має вирішуватися на рівні касаційних судів», — вважає В.Уркевич.
Повертаючись до питання стосовно підстав передачі справи на розгляд Великої Палати, суддя підкреслив, що деякими з них сторони нерідко зловживають.
«Інколи лише в касаційній скарзі особи зазначають, що справа була розглянута не тим судом. Разом з тим, попри начебто порушену юрисдикцію, вони просять залишити в силі рішення першої чи другої інстанції, хоча логічним було б прохання закрити провадження», — вважає В.Уркевич.
Також нагадаємо, що раніше про особливості роботи Великої Палати розповідав і ще один суддя з її складу — Дмитро Гудима.
«У соціальних мережах розповсюджується інформація про те, що позиція судді-доповідача апріорі має перевагу і в будь-якому разі буде сприйнята іншими суддями. Хочу публічно розвінчати цей міф, це зовсім не так. Переконався на власному досвіді: колеги переконували мене у тому, що є альтернативні погляди на наявну у справі проблему, наводили безліч аргументів на їх користь», — зазначив він.
