У справі №61-45558св18 позивач присив суд стягнути з відповідача 100 тисяч гривень завданої моральної (немайнової) шкоди та зобов'язати належним чином виконати свій обов'язок зі стягнення заборгованості за виконавчим документом.
Судом першої інстанції, залишеним у силі апеляційною інстанцією, позов було задоволено частково, стягнуто кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідача.
ВС при розгляді касаційної скарги відповідача вказав, що відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивач вказав, що бездіяльністю відповідачів з виконання виконавчого документа йому завдано моральної шкоди, оскільки останні не забезпечили своєчасне, належне та повне виконання рішення суду і позбавили його можливості виконати рішення суду. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати, які саме дії мав провести відповідач для належного та своєчасного виконання судового рішення, визначати відповідачу коло його обов'язків, пов'язаних з таким виконанням.
Оскільки судами встановлено, що протягом трьох років відповідачем не вчинялися дії з примусового виконання судового рішення, доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться лише до незгоди з судовими рішеннями.
З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, як обчислюється відшкодування моральних страждань у різних країнах.
