Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 4 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, позивачу відмовлено у відкритті провадження з поясненням, що вимоги п. 2, 3 та 4 заяви №311 випливають з вимоги п. 1 цієї заяви, яка підлягає розгляду в порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК).
ВП ВС вказала, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно зі ст. 5 Закону України №2657-XII від 2 жовтня 1992 року «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації прав, свобод і законних інтересів особи.
За приписами ст. 15 та 18 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу; брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Ст. 19 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Аналізуючи зміст наведених правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які поставив перед судом позивач, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки у заяві №311 від 3 липня 2017 року, крім повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, позивач просив розглянути питання, зазначені у п. 2, 3, 4 заяви (назвати осіб, які ініціювали та виконали перевірку відомостей про кримінальне правопорушення, а також закони, якими вони керувались при проведенні перевірки та залучити позивача до цієї перевірки), вказані вимоги у розумінні ст. 3 Закону №393/96-ВР підпадають під дію цього Закону. Отже, спір у цій справі в частині позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій, а саме щодо ненадання у порядку Закону №393/96-ВР відповіді на окремі питання (п. 2, 3, 4) заяви позивача від 3 липня 2017 року №311 та про зобов'язання надати таку відповідь підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала роз’яснення ВП ВС, чи може нардеп бути відповідачем як суб’єкт владних повноважень.
