Суд у США ухвалив, що заборона на володіння зброєю для людей, які були примусово госпіталізовані до психіатричних закладів, відповідає історичній традиції обмеження прав осіб, яких вважали потенційно небезпечними. Про це повідомляє Courthouse News.
Таке рішення ухвалила колегія Четвертого апеляційного округу на чолі з головою суду Альбертом Діасом. За словами судді, ще з колоніальних часів уряди мали право позбавляти певні категорії осіб права володіння зброєю, якщо вважали їх загрозою для себе чи суспільства. До таких категорій, зокрема, входили люди з психічними розладами.
У справі, яку розглядав суд, мешканець Західної Вірджинії Джеймс Ґоулд оскаржив положення Закону про контроль над зброєю 1968 року, яке забороняє особам із історією примусової психіатричної госпіталізації володіти вогнепальною зброєю. Ґоулд сам чотири рази перебував у психіатричних закладах без власної згоди. Він стверджував, що така норма порушує його права, гарантовані Другою поправкою до Конституції США, яка захищає право на збройний захист.
Однак суд відхилив його аргументи, зазначивши, що закон не суперечить конституції, адже має історичне підґрунтя — влада завжди обмежувала право на зброю для осіб, які можуть становити загрозу. При цьому суддя Діас наголосив, що «психічна хвороба — це один із чинників, який може свідчити про потенційну небезпеку особи для себе чи оточення».
Ґоулд подав «фронтальне» (тобто загальне) оскарження норми, намагаючись довести, що вона є неконституційною в усіх випадках, а не лише щодо нього особисто. Він також стверджував, що закон не враховує можливості відновлення психічного здоров’я. Проте суд нагадав, що 33 штати, включно із Західною Вірджинією, мають процедури, які дозволяють особі оскаржити заборону на володіння зброєю, якщо вона може довести свою безпеку для суспільства.
Суд також визнав складність у визначенні меж поняття «психічна хвороба». За словами Діаса, неясно, чи це стосується, скажімо, всіх, хто хоч раз приймав антидепресанти або мав діагноз тривожного чи біполярного розладу. Проте попри ці труднощі, суд дійшов висновку: історично держава вживала заходів, щоб не допустити до зброї осіб, яких вважали небезпечними.
У рішенні також згадувались приклади з історії — наприклад, у 1600-х роках у Пенсильванії побудували окрему будівлю для утримання психічно хворої людини, яку не міг утримувати її батько. Подібні приклади наводилися і щодо штатів, де психічно хворих утримували разом із засудженими у виправних закладах ще у XVIII столітті.
Хоча суд визнав, що багато з історичних прикладів обмеження прав — наприклад, за расовими чи релігійними ознаками — є неприйнятними за сучасними мірками, він наголосив, що розгляд їх мав на меті лише показати, що сама практика категоричного обмеження доступу до зброї має давнє коріння.
Рішення підтримали також судді Тобі Гейтенс і ДеАндреа Бенджамін.
Захисник Джеймса Ґоулда розкритикував рішення суду, заявивши, що воно створює потенційно небезпечний прецедент. За його словами, «закон назавжди позбавляє права на зброю законослухняних громадян, навіть у їхніх власних домівках, де йдеться про самозахист». Адвокат заявив, що подаватиме апеляцію до Верховного суду США.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
