Повнолітній студент денної форми навчання не є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця в розумінні ч. 1 ст. 1241 ЦК України, а отже не є суб’єктом права на обов’язкову частку у спадщині. На це вказав Верховний Суд у своїй постанові від 26 лютого 2025 року по справі 753/10632/22 про визнання права на обов’язкову частку у спадковому майні.
Обставини справи
Позивач зазначив, що після смерті батька він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, надавши довідку про навчання на денному відділенні коледжу.
Зі змісту листа державного нотаріуса він дізнався, що за життя батько склав заповіт на користь відповідача.
Йому було повідомлено, що при наявності посвідчення особи з інвалідністю він може скористатись правом на обов’язкову частку у спадщині. Однак вважав, що так як на час смерті батька він навчався на денній формі навчання у коледжі, не міг працювати, і був на повному утриманні свого батька, тому він був повнолітнім непрацездатним сином померлої особи та мав право на отримання частки у спадщині (ст. 1241 ЦК), що регламентується і рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року.
Районний суд у задоволенні позову відмовив, обґрунтовуючи рішення тим, що син на час смерті спадкодавця не набув права на обов’язкову частку у спадщині батька на підставі ч. 1 ст. 1241 ЦК України.
Апеляційний суд рішення районного суду скасував і ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив. Судове рішення мотивовано тим, що на момент смерті батька позивач досяг 18-ти років, навчався на денному відділенні в освітньому закладі, отримував аліменти від батька на період навчання, а відтак був повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, перебував на його утриманні, що відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає його як непрацездатну особу, яка має право на обов’язкову частку у спадщині.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду, постанову скасував і залишив в силі рішення районного суду з огляду на таке.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 1241 ЦК).
Непрацездатність має бути підтверджена відповідними документами, а для подружжя це може означати досягнення пенсійного віку або наявність інвалідності. Право на обов’язкову частку виникає навіть за наявності заповіту, якщо спадкодавець не заповів достатньо майна, але якщо обов’язкова частка у спадщині визначена і вже надана особі, то її захищає зміст заповіту. Норми публічного права, які з урахуванням особливості сфери їх регулювання відносять до повнолітніх непрацездатних інші категорії осіб, зокрема п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», або визначають право на утримання, не підлягають застосуванню для визначення того чи повнолітній студент денної форми навчання відноситься до «повнолітньої непрацездатної дитини спадкодавця» – ч. 1 ст. 1241 ЦК.
З урахуванням обставин цієї справи суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що на момент смерті спадкодавця позивач не набув права на обов’язкову частку у спадщині батька на підставі ч. 1 ст. 1241 ЦК.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
