Група народних депутатів, серед яких голова правоохоронного комітету Верховної Ради Сергій Іонушас, а також Микола Стефанчук, Микита Потураєв, Євгенія Кравчук, Андрій Осадчук, Мар’яна Безугла та інші зареєстрували законопроект 13146-1 щодо обставин, які виключають кримінальну відповідальність за діяння, вчинені під час захисту України від збройної агресії та забезпечують бойовий імунітет.
Цим законопроектом пропонується викласти у новій редакції статтю 43-1 Кримінального кодексу.
Зокрема, ініціатори законопроекту пропонують передбачити, що не є злочином діяння комбатанта, який на підставі отриманої інформації, з урахуванням обстановки, що склалася, і відповідно до своїх повноважень ухвалив рішення про здійснення воєнної операції (бойових дій) або здійснив таку операцію (бойові дії) для відсічі збройної агресії проти України, що призвело до:
- втрати особового складу,
- втрати бойової техніки чи іншого військового майна,
- тимчасової втрати окремих територій держави
- або до спричинення іншої шкоди правоохоронюваним інтересам.
Під комбатантами пропонується вважати військове командування, військовослужбовців, поліцейських поліції особливого призначення Національної поліції, добровольців Сил територіальної оборони ЗСУ, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України тощо.
Також народні депутати пропонують встановити, що не є злочином діяння службової особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка для відсічі збройної агресії проти України здійснила воєнні або воєнно-організаційні заходи, внаслідок яких заподіяно шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо в обстановці, що склалася, неможливо було іншими засобами досягнути значного суспільно корисного результату і якщо спричинена шкода відповідала очікуваному результату та обстановці вчинення службовою особою дії чи бездіяльності.
Службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, пропонується визначити службових осіб, які обіймають посади, пов’язані з виконанням владних, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків в органі державної влади або місцевого самоврядування.
Разом з тим, якщо така службова особа з прямим умислом спричинила правоохоронюваним інтересам шкоду, явно непропорційну очікуваному результату або обстановці вчинення дії чи бездіяльності, то вона підлягатиме кримінальній відповідальності на загальних підставах.
Положення стосовно декриміналізації пропонується не застосовувати у разі вчинення особою злочину проти людяності, злочину геноциду або воєнного злочину.
Крім того, зі статті 43-1 у разі прийняття закону зникне норма, що не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни діяння, яке явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування, не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу (ч. 4 нині чинної статті 43-1 КК).
Як і зараз, законопроектом передбачено, що кожна особа має право для відсічі збройної агресії проти України спричинити будь-якими засобами шкоду державі-агресору, її збройному формуванню, особам, які здійснюють збройну агресію проти України, представнику окупаційної адміністрації держави-агресора або учаснику незаконного збройного формування, яке створене державою-агресором, підтримується нею чи діє від її імені чи в її інтересах. Разом з тим, якщо зараз такі дії не вважаються злочином, якщо вчинені в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, то вказівку на ці обставини у законопроекті пропонується прибрати.
Народні депутати зазначають, що чинне визначення в законодавстві поняття «бойовий імунітет» не забезпечує реальний захист військового командування, військовослужбовців ЗСУ, добровольців Сил тероборони, працівників правоохоронних органів від необґрунтованого й несправедливого кримінального переслідування.
Також депутати вказали, що наразі діючою редакцією ст. 43-1 КК не визначено, що кримінальним правопорушенням не є діяння, що призвели до втрат особового складу, бойової техніки, іншого військового майна чи інших наслідків застосування збройної та іншої сили саме при відсічі збройної агресії, а норма щодо заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам не конкретна і допускає подвійне або вибіркове тлумачення.
Крім того, на їх думку, у згаданій вище частині 4 ст.43-1, яка регулює, за яких умов діяння не вважається виконанням обов’язку із захисту Вітчизни, «необґрунтовано використані» окремі положення «необхідної оборони», а саме, коли діяння явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування, а також умова про те, що діяння не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу. Отже, у разі прийняття законопроекту цю норму пропонується прибрати з Кримінального кодексу.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
