ТОВ «Черкасиенергозбут» подало позов до суду про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за період із грудня 2024 по квітень 2025 року.
Компанія просить стягнути з відповідача:
- 10 463 грн 04 коп. — основний борг за електроенергію;
- 152 грн 56 коп. — інфляційні втрати;
- 115 грн 36 коп. — 3 % річних;
- 1061 грн 36 коп. — витрати на припинення електропостачання;
- 3028 грн — судовий збір.
Загальна сума позовних вимог становить понад 12 тисяч гривень.
Обставини справи
Позивач зазначав, що наприкінці 2018 року - на початку 2019 року ТОВ «Черкасиенергозбут» через свій офіційний веб-сайт та засоби масової інформації повідомляло про умови електропостачання і необхідність укладення відповідного договору, в т.ч. прийняття його умов (акцепту) шляхом вчинення конклюдентних дій (п. 2 ст. 642 ЦК України).
Стверджував, що відповідач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут», шляхом споживання електричної енергії та оплати за спожиту електричну енергію, внаслідок чого за об`єктом побутового споживача було відкрито особовий рахунок.
Наголошував на тому, що відповідач, фактично отримуючи послуги електропостачання і будучи завчасно повідомленим про умови та вартість їх надання, не заявив жодних заперечень, скарг тощо до ТОВ «Черкасиенергозбут», чим висловив мовчазну згоду з умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Вказував, що відсутність письмового договору на надання житлово-комунальних послуг з відповідачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі.
Відтак наполягав, що відповідач зобов`язаний оплатити позивачу усі фактично спожиті ним послуги у повному обсязі.
Що вирішив суд
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі № 707/3731/25 позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.
Суд погодився з позицією позивача та зазначив в рішенні, що споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, з якою погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц.
Оцінивши докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» підлягають до повного задоволення, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг з постачання електроенергії, ним були надані відповідні послуги відповідачу, як споживачу таких послуг, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами та не спростовані відповідачем, а тому до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за спожиту електричну енергію; інфляційні втрати, 3% річних; витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення електроустановки споживача та понесені судові витрати.
Рішення не набрало законної сили.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
