Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправним і скасував наказ начальника ТЦК про призов заброньованого 23-річного чоловіка на військову службу і зобов`язав військову частину виключити солдата зі списків особового складу.
Обставини справи
Чоловік 23 років звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ТЦК і військової частини, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника ТЦК щодо призову та направлення до військової частини, і, відповідно, зобов`язати військову частину звільнити його з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 травня 2024 року на блокпості с. Нижні Ворота на в`їзді в Закарпатську область його було затримано посадовцями ТЦК.
Позивач перебував на території сусідньої області у зв`язку з відрядженням, а саме здійсненням перевезення сільськогосподарської продукції. Повідомив, що після зупинення вантажівки його привезли в ТЦК та протягом доби мобілізували.
Вказав, що є працівником фермерського господарства «В». Дане господарство здійснює виконання мобілізаційних завдань за договором, укладеним міською радою та фермерським господарством та згідно з розпорядженням міського голови про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період для забезпечення функціонування національної економіки.
Також позивач повідомив, що його відповідно до наказу Міністерства економіки від 9 травня 2024 року заброньовано.
Перебуваючи у відрядженні, мав з собою копію вищезазначеного витягу з наказу Мінекономіки та фото тимчасового посвідчення. Стверджує, що ТЦК не взяв до уваги витяг про бронювання, назвавши цей документ «липою» та здійснив незаконну мобілізацію його як особи, яка мала оформлену відстрочку. Також вказав, що оскільки документи про отримання відстрочки позивачем отримано в п`ятницю ввечері по закінченню робочого дня, а саме 10 травня 2024 року, тому позивач не встиг з`явитись в ТЦК за місцем проживання для оформлення відстрочки. Зазначив, що в понеділок, 13 травня 2024 року позивача вже було затримано зовсім іншим РТЦК, не за місцем проживання.
Крім того вказав, що йому на момент затримання виповнилося лише 23 роки, і він не підлягав мобілізації за віком критерієм.
Що вирішив суд
Як зазначено в рішенні від 19 вересня 2024 року по цій справ №380/11956/24, судом встановлено, що відповідно до наказу Мінекономіки від 9.05.2024 позивача заброньовано за фермерським господарством «В» та надано відстрочку на 6 місяців до 8.11.2024, що підтверджується відповідним витягом з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного.
Судом також встановлено, що видачі цього наказу передувало складення фермерським господарством 15.03.2024 обґрунтування відповідно до постанови КМУ від 27.01.2023 № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пропозиції щодо бронювання військовозобов`язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час.
Листом Самбірської районної військової адміністрації від 20.03.2024 «Щодо бронювання працівників» вищевказані документи надіслано до Генерального штабу Збройних Сил. Вказаним листом також повідомлено, що фермерське господарство здійснює виконання мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період відповідно до договору, укладеного міською радою згідно з розпорядженням міського голови.
Листом від 8.04.2024 Генеральний штаб ЗСУ повідомив Мінекономіки про погодження відповідно до вимог Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану.
Суд звертає особливу увагу відповідача – ТЦК на положення п. 11 Порядку № 76 про те, що витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.
Відтак, на момент винесення начальником ТЦК наказу від 13.05.2024 про мобілізацію позивача, відповідно до вимог статті 23 Закону № 3543-XII, позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 8.11.2024 включно, а отже, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте ТЦК не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.
Більше того, суд зазначає, що прийняттю рішення про бронювання передує механізм перевірки наявності підстав для бронювання, яка здійснюється, зокрема, Генштабом.
В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідно до п. 1 Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ТЦК є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 пункту 11 Положення № 154 РТЦК, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Також за приписами п. 15 Положення керівник ТЦК зобов`язаний організовувати проведення:
- перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини,
- перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.
З наведеного слід дійти висновку, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні ТЦК, а тому відповідач мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.
Таким чином, доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів наявності відстрочки від призову суд оцінює критично, з огляду на наявність доказів протилежного. При цьому, перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення № 154 є повноваженнями саме ТЦК.
Водночас, пунктом 11 Порядку № 76 прямо передбачено, що Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки), у свою чергу Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних ТЦК (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).
Отже, поряд із обов`язком роботодавця повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про прийняте Мінекономіки рішення про бронювання військовослужбовця, відповідний обов`язок покладено також на Міноборони.
У будь-якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, оскільки така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, а не від дій самого позивача.
Крім того, необізнаність ТЦК про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону № 3543-XII.
На переконання суду, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову (мають статус заброньованої особи).
З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про те, що наказ начальника ТЦК в частині призову на військову службу позивача є протиправним та підлягає скасуванню.
В той же час, визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру, а саме в частині виключення позивача зі складу військової частини, суд враховує, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В даному випадку судом встановлено, що на час звернення до суду з даним позовом позивач, на виконання наказу начальника ТЦК про призов на військову службу, зарахований до списків військової частини.
Зважаючи на те, що призов позивача здійснено протиправно, суд дійшов висновку для відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати військову частину виключити солдата зі списків особового складу.
Приймаючи рішення про відновлення порушених прав позивача у зазначений вище спосіб, суд також враховує, що прийняття Міністерством економіки України наказу, яким, серед іншого, заброньовано позивача, зумовлено необхідністю забезпеченням виконання встановлено мобілізаційних завдань (замовлень) в особливий період. Тобто, відповідний наказ про бронювання позивача прийнятий з метою забезпечення стабільної роботи ФГ, яке віднесено до категорії критично важливих підприємств, у спосіб збереження в штаті товариства кваліфікованої робочої сили.
Відповідно, перебування позивача в складі військової частини унеможливлює виконання позивачем своїх посадових обов`язків на товаристві, що, в свою чергу, може дестабілізувати роботу фермерського господарства, яке відповідно до наказу Мінекономіки визнано критично важливим для економіки України.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
